Аудіювання — розуміння сприйнятого на слух усного мовлення. Аудіювання і говоріння—це дві сторони усного мовлення. Характерні риси А:
1. реалізує усне спілкування
2. реактивний вид мовленнєвої діяльності (реакція на монологічне, діалогічне мовлення),
3. рецептивний вид МД
4. Форма перебігу процесу аудіювання — внутрішня, невиражена.
Мета аудіювання – осмислення почутого мовленнєвого повідомлення. Процес осмислення сприйнятої мовленнєвої інформації може мати позитивний і негативний результат. Позитивний результат – це розуміння повідомлення, що реалізується у відповідь, адекватний дії чи зміні психічного стану. Негативний результат – це нерозуміння. Воно може виражатись в установлені неадекватних або неповних звуків і відношень, які виражені або не виражені в тексті (неповне розуміння). Метою навчання аудіювання на початковому ступені є навчання предметного змісту повідомлення (що? де? коли?), розуміння загальної ідеї, мотивів, вчинків дійових осіб (чому? для чого?), розуміння логіки викладу (чому?) та розпізнавання характеру повідомлення (розповідь, телефонна розмова, інструкція).
Найвідповідальнішу роль в аудіюванні відіграє механізм осмислення, який здійснює еквівалентні заміни шляхом перетворення словесної інформації в образну.
Предмет аудіювання – чужа думка, закодована в аудіотексті і яку належить розпізнати.
Продукт аудіювання є умовивід,
Результат — розуміння сприйнятого смислового змісту і власна мовленнєва та немовленнєва поведінка.
Досягнення проміжних цілей проходить поетапно. На кожному етапі формуються відповідні механізми аудіювання мовленнєвих одиниць різних рівнів:
1) словоформи, вільного словосполучення, фрази,
2) понадфразової єдності,
3) цілого тексту. З допомогою цих дій розвивається механізм прогнозування, який відіграє дуже важливу роль у сприйманні мовлення на слух.
А. на рівні фрази передбачає дії, спрямовані на:
— розуміння повідомлень даного рівня, побудованих на знайомому матеріалі; реакція на почуте — невербальна (дії, символи і т. і.);
— розуміння повідомлення з незнайомим мовним матеріалом; реакція на почуте — вербальна
— розпізнавання початку повідомлення і його завершення.
А на понадфразовому рівні передбачає дії, що забезпечують:
— розуміння монологічного повідомлення даного рівня, побудованого на повністю знайомому матеріалі;
— розуміння мікродіалогів з наступним визначенням характеру взаємодії партнерів
А. на рівні цілого тексту передбачає дії, за допомогою яких досягається:
- розуміння зв'язного (монологічного) мовлення, побудованого на повністю знайомому матеріалі, шляхом членування тексту на смислові частини або виділення інформаційних точок;
- розуміння повідомлення з незнайомим мовним матеріалом;
- розуміння зв'язного тексту, побудованого тільки на знайомому матеріалі,
- розуміння діалогічного тексту, побудованого на знайомому матеріалі, із завданням на виявлення кількості учасників бесіди, їх характеристик;
- розуміння зв'язного тексту, що містить деякі незнайомі елементи: слова, словосполучення,
Труднощі, пов'язані з індивідуально-віковими особливостями слухачів - Індивідуально-психологічні особливості учнів:
- рівень розвитку слухової диференційованої чутливості, - слухової пам’яті, - механізму ймовірного прогнозування
Мовні труднощо-Фонетичні труднощі розмовного мовлення вважаються основними труднощами аудіювання.Це,зокрема, стосується початкового ступеня нав¬чання.Основними фонетичними труднощами аудіювання є труднощі, пов'язані з інтонацією, логічним наголосом і темпом мовлення. Лексичні труднощі виникають не лише при кількісному збільшенні слов¬никового матеріалу і його різноманітності (що характерно для старшого сту¬пеня навчання), але й при вживанні слів в переносному значенні, наявності слів, які не несуть великого інформаційного навантаження, вживанні аморф¬них, невмотивованих слів і фразеологічних зворотів. Граматичні труднощі пов'язані як із синтаксисом, так і з морфологією. Труднощі аналітико-синтетичної діяльності, яка є основою сприймання інформації, збільшуються пропорціонально довжині мовленнєвого повідомлення і складності синтаксичних структур у ньому. Деякі граматичні труднощі зумовлені наявністю аналітич-них форм, відсутніх в рідній мові. Труднощі спричиняє граматична омонімія, особливо в службових словах.
Труднощі аудіювання, зумовлені умовами сприймання
Залежність аудіювання від умов сприймання визначається а) темпом мовлен¬нєвих повідомлень б) кількістю пред'явлень аудіотексту в залежності від його обсягу. Об'єктивно заданий темп мовленнєвого повідомлення визначає швидкість і точність розуміння на слух, а також ефективність запам'ятовування.
