Науковий текст – текст написаний у науковому стилі.
Основні ознаки:
· ясність (понятійність) і предметність тлумачень,
· логічна послідовність і довідність викладу,
· узагальненість понять і явищ,
· об'єктивний аналіз,
· точність і лаконічність висловлювань,
· аргументація й переконливість тверджень,
· однозначне пояснення причинно-наслідкових відношень,
· докладні висновки.
Основні мовні засоби спрямовані на інформування, пізнання, вплив і окреслені:
· значною кількістю наукової термінології,
· наявністю схем, таблиць, графіків, діаграм, мап, систем математичних, фізичних, хімічних та інших знаків і позначок,
· оперуванням абстрактними, переважно чужомовними словами,
· уживанням суто наукової фразеології, стійких термінологічних словосполук,
· залучуванням цитат і посилань на першоджерела,
· здебільшого відсутністю авторської індивідуальної манери й емоційно-експресивної лексики,
· наявністю виразної композиційної структури тексту (послідовний поділ на розділи, частини, пункти, підпункти, параграфи, абзаци із застосуванням цифрової або літерної нумерації),
· наявністю дієслівних форм, зазвичай безособових, узагальнених чи неозначених, як правило, теперішнього часу, що констатують певні явища й факти; значну роль відіграють дієприслівникові й дієприкметникові звороти, які додатково окреслюють дії, предмети та явища,
· специфічною монологічністю текстів,
· переважанням різнотипних складних речень, стандартних виразів
Вживання частин мови в науковому стилі мовлення є суворо нормативними. У науковій мові більшою мірою переважають іменники, дієслова, прикметники і меншою мірою займенники та частки.
Іменник є найпоширенішим в наукових текстах, зокрема, іменники з абстрактним значенням і віддієслівні іменники ( дослідження, узагальнення).
Прикметник. У науковому стилі використовують найчастіше відносні прикметники (аналітичний, експериментальний) та аналітичні форми вищого і найвищого ступенів порівняння якісних прикметників (удаліший, найдоцільніший).
Дієслово. Для вживання дієслів у науковому стилі є характерним:
· інфінітив, що має форму на -ти (починати, виконувати), а не на - ть.
· форма теперішнього часу ( розглядається, існують тощо);
· форма 1-ої особи множини у відгуках і виступах (цінність наукової роботи вбачаємо);
· дійсний спосіб (мотивувати, інтерпретувати);
· недоконаний вид у складних формах у текстах фахового спрямування (будуть проводитись);
· інфінітиви у поєднанні з модальними словами (необхідно відзначити, слід наголосити).
Числівник. Однозначні числа, які не мають посилань на одиниці виміру, у науковому тексті записують словами. Складні і складені кількісні та дробові числівники позначаються цифрами.
Займенники. Займенник ми використовується для вираження думки певної групи людей, але частіше він вживається у сполуках на нашу думку, на наш погляд. Займенник ви вживається для вираження поваги, пошани: прошу Вас, зважаючи на Вашу думку тощо. Вживаними є вказівні займенники цей, той, такий з прийменниками: у тому випадку, з цією метою.
Прислівник. У науковому тексті вживаними є прислівники зі значенням ознаки дії (принагідно), стану особи (радісно, приємно), іншої ознаки (вдячно, мудро). Можливе також використання ступеневих форм якісно-означальних прислівників (найсердечніше подякувати).
Для синтаксису наукового мовлення є характерним:
· сполучниковий зв'язок;
· складні конструкції;
· двоскладні речення з простим дієслівним присудком: Студент урахував зауваження наукового керівника...;
· простий дієслівний присудок, виражений дієсловом активного стану у формі 3-ї особи однини чи множини теперішнього,минулого чи майбутнього часу.
· безособові речення із присудком, вираженим дієслівною формою на -но, -то та об'єктом - прямим додатком у формі іменника у знахідному відмінку без прийменника (застосовано метод, прочитано дисертацію);
· складні речення з чітко вираженим складносурядним або складнопідрядним зв'язком (що, оскільки ксіва, в наслідок того, у зв'язку з тим, бо, тоді як тощо).