З-поміж рис, якими українська мова відрізняється від інших східнослов’янських, можна виділити такі:
Фонетичний рівень:
1. Поява на місці давніх звуків ы та і звука и високого піднесення переднього ряду, перед яким приголосні звуки завжди тверді, напр.: тихий, низький, кислий.
2. Голосний е не пом’якшує попередні приголосні звуки, напр.: теплий, село, небо.
3. Поява голосного звука і на місці давнього звука ь (ять), напр.: ліс, сіно, хліб (пор. у російській мові лес, сено, хлеб).
4. Чергування о, е з і у новозакритих складах, напр.: дім – дому, піч – печі.
5. Шиплячі, губні та звук р в кінці слова завжди тверді, напр.: плащ, голуб, повір.
6. Після шиплячих та й перед наступними споконвічно твердими приголосними звук е змінюється на о, напр.: жонатий (пор. женитися), шостий (пор. шести), копійок (пор. копієчка).
7. Приголосний л змінюється на в у формах дієслів минулого часу чоловічого роду, напр.: писав, читав, знав (пор. у російській мові писал, читал, знал).
Морфологічний рівень:
1. Збереження окремого типу відмінювання (ІV відміна) іменників середнього роду, напр.: теля, курча, ім’я (пор. родовий відмінок теляти, курчати, імені).
2. Збереження давніх закінчень -ою, -ею іменників (І відміна) у формі орудного відмінка однини, напр.: рукою, петлею, душею (пор. в російській мові рукой, петлей, душой).
3. Закінчення давального відмінка однини -ові, -еві (-єві) іменників чоловічого роду, напр.: батькові, синові, лікареві, Андрієві.
4. Стягнені форми якісних прикметників жіночого, середнього роду та множини, напр.: добра, добре, добрі (пор. в російській мові добрая, доброе, добрые).
5. Збереження форм інфінітива на -ти дієслів, напр.: писати, читати, брати (пор. в російській мові писать, читать, брать).
6. Наявність складної форми майбутнього часу дієслів, напр.: писатиму, читатиму, працюватиму.
7. Наявність чергування приголосних г, к, х із з, ц, с у відмінкових формах іменників, напр.: нога, рука, вухо – нозі, руці, вусі тощо.
Отже, українська мова – це самостійна давня слов’янська мова, яка має свої особливості на фонетичному, морфологічному рівнях. Це підтверджується також на рівні лексики, фразеології та правопису.