Криза психічного розвитку - явище загострення психічних суперечностей, що супроводжується різкою і кардинальною перебудовою самосвідомості індивіда та його взаємин з навколишніми людьми Нормативні кризи ще називають кризами розвитку
Людина може переживати як нормативні, вікові кризи, так і ненормативні. Вікові кризи мають типовий характер, тому що характеризуються однаковими віковими рамками перебігу, чинниками та симптомами. Науковці виокремлюють наступні вікові кризи психічного розвитку: криза новонародженості, криза 21-го року, криза 3-ох років, криза 6 (7) років, криза 13 років, 17 років.
Більшість психологів вказує на типовий характер так званої кризи середини життя, яка розгортається приблизно в 40 років і пов'язується з аналізом та оцінкою особистістю життєвих досягнень.
Переживання кризи дітьми та дорослими супроводжується різною симптоматикою: Ознаки вікових криз у дітей (впертість, конфліктність, неслухняність, тривожність), у дорослих (спустошеність, безнадійність, знецінення життєвих здобутків, руйнування житєвих цінностей).
Для організації ефективного соціального впливу на формування особистості необхідно знати та враховувати сенситивні періоди її розвитку. В певні періоди життя дитина є особливо чутливою до визначеного педагогічного впливу, тобто сенситивною до нього.
