25. Психологічні особливості розвитку підлітка.
Вікові межі 10 (11) – 15 (18).
Соціальна ситуація розвитку повязана із навчанням у ЗОЗ або спеціалізованому закладі.
Провідна діяльність: спілкування з референтною групою (ровесниками). Для підлітка характерна зміна ставлення до дорослих. Він починає критичніше оцінювати їх слова і вчинки, аналізувати поведінку, стосунки, соціальну позицію. Однак вимоги підлітка до дорослого є дещо суперечливими. Він прагне самостійності, протестує проти опіки, контролю, недовіри, відчуваючи водночас тривогу і ляк за необхідності долати проблеми, сподівається на допомогу і підтримку дорослого, але не завжди відверто зізнається в цьому.Групі підлітків-ровесників характерні непостійність, змінюваність стосунків та інтересів.
Новоутворення: субєктивне відчуття дорослості. Прояви емансипації від батьків (повна незалежність), нове ставлення до освіти, романтичні стосунки з протилежною статтю, зовн.вигляд, манера одягатися.
Підлітковий вік характеризується такими специфічними новоутвореннями, як почуття дорослості, потреба у самоствердженні. Розвиток дорослості є процесом становлення готовності дитини до життя в суспільстві.
Криза: (можлива в 13 років, через неузгодженості процесів статевого дозрівання, загальноорганічного розвитку та соціального формування, зміни відносин із батьками).
29. Специфіка соціального розвитку підлітка.
Соціальна ситуація розвитку повязана із навчанням у ЗОЗ або спеціалізованому закладі.
У підлітковому, основним соціальним середовищем дитини залишається школа. Зовнішні умови розвитку тісно пов'язані із внутрішніми. На цьому етапі у дитини виникає специфічний комплекс потреб, що виражається в прагненні знайти своє місце у групі ровесників, вийти за межі школи та приєднатися до життя і діяльності дорослих.
Своєрідність соціальної ситуації розвитку підлітка полягає у включенні його в нову систему стосунків, спілкування з дорослими та ровесниками, в опануванні нових соціальних функцій. У школі це виявляється передусім у необхідності налагодження у зв'язку з предметним навчанням стосунків не з одним, а з багатьма вчителями, врахування особистісних якостей кожного з них і їх нерідко суперечливих вимог. Соціальна ситуація розвитку підлітка особливо залежить від сім'ї, стосунків з батьками. Якщо ці стосунки враховують його потреби і можливості, вибудовуються на засадах взаємоповаги та довіри, підліток легко долає труднощі у навчанні і спілкуванні, активно набуває соціальний досвід, утверджується в таких елементах соціуму, як шкільний клас, група ровесників та ін.
Основним чинником розвитку підлітка є його власна соціальна активність, спрямована на засвоєння важливих для нього зразків поведінки і цінностей, на побудову стосунків з дорослими, ровесниками. Підлітки включаються у різні види суспільно корисної діяльності, що розширює сферу їхнього спілкування, можливості засвоєння соціальних цінностей, сприяє формуванню моральних якостей особистості.
Отже, для соціальної ситуації розвитку підлітка характерні перехід до середньої школи, зміна стосунків з учителями, однолітками, батьками, розширення сфери соціальної активності.
26. Особливості когнітивного розвитку підлітка.
Зростання обсягу, стійкості та концентрації. Залежність продуктивності уваги від інтересу підлітка. У цьому періоді вдосконалюється вміння розподіляти та переключати увагу. Увага підлітків покращується, якщо вміло стимулюється вчителем. Процеси відчуття та сприймання працюють узгоджено, розвиваються в єдності. Основними змінами перцептивної діяльності підлітків є наступні:
перехід від графічних образів до схем, мотиваційна сфера впливає на продуктивність сприймання, удосконалення зорових і слухових диференціацій, подолання дитячого синкретизму сприймання, збагачення сприймання естетики (поезія, живопис), зростання послідовності сприймання, аналіз синтез, узагальнення образів. Вдосконалення роботи пам'яті у підлітків, розвивається логічна пам'ять, уповільнюється розвиток механічної пам'яті, довільна пам'ять переважає у навчанні.
Мислення:
1.перехід від предметного і наочного до абстрактного та формального мислення, 2. вживання мовленнєвих абстрактних висловів. 3. оволодіння здатністюсистематично будувати гіпотези, робити висновки й експериментально перевіряти в разі необхідності їх істинність. 4. реалізовувати власно спроектований задум, виступаючи при цьому автором ідеальної форми даної проективної діяльності, 5. оволодіння дискурсивним мисленням - розгорнутими розміркуваннями, 6. спроможність до аналізу й розрізнення слів, намірів та вчинків.
Критицизм підлітковий - схильність підлітків скептично ставитись до пояснень дорослих, сумніватись у правильності їх доказів та шукати свої контраргументи. Паралельно з розвитком сприймання, пам'яті та мислення відбувається формування уяви. Це сприяє виявам творчості підлітків, які починають писати вірші, серйозно займатися малюванням, конструюванням. Окрім цього, у своїх фантазіях підліток краще усвідомлює власні прагнення та емоції, вперше починає уявляти свій майбутній життєвий шлях, неясні спонукання постають перед ним в яскравій образній формі.Підлітковий вік сприятливий для вдосконалення вмінь користуватись мовленням як засобом спілкування. Підлітки зазвичай добре розуміють гумор, виражають інтерес до оволодіння засобами виразності мови, вдаються до сленгу, а окремі вживають нецензурні слова, що начебто робить їх дорослішими, автономнішими, вільними від соціального тиску.
27. Особливості фізичного розвитку підлітка.
Підлітковим прийнято вважати період розвитку дітей від 11-12 до 15-17 років; він знаменується бурхливим розвитком і перебудовою організму дитини.
Завершується фізичне дозрівання організму, статеве дозрівання, сформовані вторинні статеві ознаки, статура набуває відповідного типу, остаточний зріст в дівчат в 16-17 років, у юнаків у 17-18. Темпи росту уповільнюються. Завершується окостеніння скелету. Збільшується сила м’язів. Продовжується функціональний розвиток нервових клітин головного мозку. Умовні зв’язки х-ся більшою стійкістю та більшою можливістю переключення.В фізіології цей процес умовно поділяється на три фази:
1. передпубертатний, підготовчий період; 2. власне пубертатний період, протягом якого здійснюються основні процеси статевого дозрівання; 3. постпубертатний період, коли організм досягає повної біологічної зрілості.
Настання підліткового віку проявляється в різкому змужнінні організму, раптовому збільшенні зросту і розвитку вторинних сексуальних ознак. У дівчат цей процес починається приблизно на 2 роки раніше і триває протягом коротшого часу (3-4 роки), ніж у хлопців (4-5 років). Цей вік вважається періодом вираженого збільшення сексуальних бажань і сексуальної енергії, особливо у хлопчиків.
Однак всі процеси дозрівання протікають вкрай нерівномірно і неодночасно, причому це виявляється як на міжіндивідуальному (один хлопчик 14-15 років може бути постпубертатним, інший - пубертатним, а третій - передпубертатним), так і на внутрішньо індивідуальному рівні (різні біологічні системи однієї і тієї самої людини дозрівають неодночасно).
Основні аспекти фізичного дозрівання - скелетна зрілість, поява вторинних статевих ознак і період стрибка в рості - тісно пов'язані один з одним, як у чоловіків, так і в жінок. Підлітковий вік характеризується швидким, нерівномірним ростом і розвитком організму. Відбувається ствердіння скелета, вдосконалюється м'язова система. Нервова система підлітка ще не зовсім готова витримувати сильні, тривалі подразники, часто перебуває під їх впливом у стані загальмованості або сильного збудження.
30. Основні психологічні труднощі розвитку підлітка.
Підлітковий вік охоплює період від 11-12 до 14- 15 років. У цей період в особистості дитини відбуваються складні і суперечливі зміни, на підставі чого його ще називають важким, критичним, перехідним. Така оцінка зумовлена багатьма якісними змінами, які нерідко пов'язані з докорінним ламанням попередніх позицій, особливостей активності, інтересів і стосунків дитини. Відбуваються вони за порівняно короткий час, здебільшого бувають несподіваними і надають процесові розвитку стрибкоподібного, бурхливого характеру. Майже завжди ці зміни супроводжуються появою у підлітка суб'єктивних труднощів. Ускладнюється і його виховання, оскільки підліток не підкоряється ефективним щодо молодшого школяра впливам дорослих, у різних формах проявляє непослух, опір і протест (упертість, грубість, негативізм, замкненість).
Підлітковий вік називають перехідним і тому, що у цей період відбувається перехід від дитинства до юності, від незрілості до зрілості. Ця особливість проявляється в фізичному, розумовому, моральному, соціальному та духовному розвитку особистості.
Підлітковий вік характеризується швидким, нерівномірним ростом і розвитком організму. Відбувається ствердіння скелета, вдосконалюється м'язова система. Однак нерівномірність розвитку серця і кровоносних судин, а також посилена діяльність залоз внутрішньої секреції часто спричинюють тимчасові розлади кровообігу, підвищення тиску, напруження серцевої діяльності, посилення збудливості дітей, що виражається у нервозності, швидкій втомі, запамороченнях і підвищеному серцебитті. Нервова система підлітка ще не зовсім готова витримати сильні, тривалі подразники, часто перебуває під їх впливом у стані загальмованості або сильного збудження.
Психологічні особливості підлітків науковці пояснювали фактом статевого дозрівання, яке є домінантою розвитку в цьому віці, вважаючи кризи неминучими, біогенетично зумовленими. У дослідженні підліткового віку важливо, на думку Л. Виготського, виокремити основне новоутворення у психіці підлітка, з'ясувати соціальну ситуацію його розвитку, яка у кожному віці передбачає неповторну систему стосунків дитини і середовища. А суть кризи перехідного віку полягає у перебудові цієї системи. Психологічний зміст підліткової кризи пов'язаний з виникненням почуття дорослості, розвитком самосвідомості, ставлення до себе як до дорослої особистості, до своїх нових можливостей і здібностей. Підліткам властиві прагнення до ідеалів, максималізм, значні фізіологічні зміни.
