В основу філософських поглядів Герберта Спенсера на історію покладена ідея еволюції суспільства. Англійський філософ, досліджуючи походження всіх живих організмів, вважав, що й суспільство розвивається, як живий організм, за законами природи. Він прагнув зробити якомога більше емпіричних узагальнень для доведення еволюційної гіпотези. На думку Г. Спенсера, еволюція здійснюється в усіх сферах буття, у тому числі в науці, мистецтві, культурі, філософії. Суть еволюції він вбачав у пристосуванні внутрішніх відносин до зовнішніх, що характеризується переходом від гомогенності до гетерогенності. Спостерігається процес зростання диференціації соціальних «органів» і виникнення між ними нових зв’язків. Розвиток відбувається хвилястим шляхом, через порушення рівноваги та її відновлення. Концепцію Г. Спенсера характеризує той факт, що вона розглядає історичний процес з позицій біологічної еволюції. Однак навряд чи можна користуватися лише такими принципами при розгляді еволюції людства. Адже етапи історичного розвитку не можна вивести з біопсихічних особливостей людини. До історії обов’язково вторгаються такі явища, як релігія, філософія, політика. І тому, на наш погляд, аналізуючи історичний процес, необхідно враховувати всі чинники, що тією чи іншою мірою можуть вплинути на подальший розвиток суспільства.
