Вольтера часто вважають атеїстом, проте він був прихильником деїзму, в основі якого віра у
Бога-творця, який надалі після акту творення, не втручається в справи світу. Аналіз праць Вольтера
наводить на думку, що його критика скоріше спрямована проти церкви, як установи, ніж проти
самої концепції релігії. Деїст Вольтер вів полеміку, як із церквою, так і з атеїзмом. Йому належить
вислів «Якби Бога не було, то його слід би було вигадати». Він брав участь в релігійних церемоніях і
навіть збудував каплицю в своєму маєтку в Ферне. За соціальними поглядами Вольтер –
прихильник нерівності. Суспільство має ділитися на «освічених і багатих» і на тих, хто, «нічого не
маючи», «зобов'язаний на них працювати» або їх «бавити». Трудящим тому нема чого давати освіту:
«якщо народ почне міркувати, все загинуло» (з листів Вольтера). Друкуючи «Заповіт» Мельє,
Вольтер викинув усю його гостру критику приватної власності, вважаючи її «обурливою». Цим пояснюється і негативне ставлення Вольтера до Руссо, хоча в їхніх взаєминах був в наявності особистий елемент.
Кондильяк не тільки описує різні душевні явища, але дає і історію розвитку душі. При зображенні цієї
історії він виходить з чисто апріористичної побудови - статуї живої, але не одухотвореної, яку він
поступово обдаровує різними здібностями відчуттів і з них витягує різні групи понять. Кондильяк вважає,
що він дотримується емпіричного методу, між тим він надходить точно також як філософи-раціоналісти у XVIII столітті, тобто будує факти. Відчуття Кондільяк ділить на дві групи: з одного боку - нюх, зір, слух і смак, з іншого - дотик. У пізнанні зовнішнього світу дотику належить керівна роль.
