Тема: Проблеми збереження біорізноманіття
1. Значення рослинного світу та проблеми охорони флори.
2. Значення тварин у природі та житті людини. Проблеми охорони фауни.
3. Об’єкти природно-заповідного фонду України.
4. Міжнародне співробітництво в сфері охорони довкілля, участь у ньому України.
1. Значення рослинного світу та проблеми охорони флори.
Рослини - невід'ємна частина органічного світу. Вони відіграють величезну роль в житті нашої планети. Лише рослини володіють дивовижною здатністю сприймати світлову енергію Сонця, поглинати її, накопичувати та перетворювати в енергію хімічних зв'язків. Через рослинний покрив енергія із космосу входить в біосферу і накопичується в ній.
Тільки за 1 рік рослини накопичують 4,5-1011 млрд. тонн органічної речовини та 96% енергії, що утворюються на земній кулі.
Надзвичайно важлива роль належить зеленим рослинам і в накопиченні вільного кисню.
Мільйони років на Землі відбувається процес нагромадження органічної речовини. Поклади кам'яного вугілля, нафти, торфу - все це результати життєдіяльності рослин. Вони беруть активну участь у формуванні ґрунтів.
Останнім часом із рослинних організмів виділено цінні фармакологічні речовини, а також біостимулятори та консерванти, які вже широко використовуються у харчовій промисловості.
Значну наукову і практичну цінність мають рослини, які виступають в ролі індикаторів ґрунту. Так, наприклад, на ґрунтах, багатих мінеральними елементами, з добре розкладеним гумусом, ростуть вовчі ягоди звичайні, лілія лісова. А більшість видів плаунів, росичок, хвощі є показником бідних і кислих ґрунтів. На недостатність або відсутність вапна вказує первоцвіт звичайний, більшість орхідних.
Важливе наукове значення має поглиблене вивчення такого феномену природи, як росички - комахоїдні рослини. Раніше вважалося, що комахи просто прилипають до слизу листків і квіток. Однак американським вченим вдалося виділити із соку росички речовини, які справляють паралізуючу дію на комах. Припускають, що вивчення властивостей отруйних рослин-хижаків допоможе у створенні засобів для боротьби з шкідниками с/г культур.
Велика кількість синтетичних лікарських препаратів не зменшує інтересу до ліків із рослин. Їх ефективність полягає в комплексі активнодіючих речовин, що містяться у рослинних організмах. Майже 45% усіх лікарських засобів виготовляється з рослин, а при деяких захворюваннях (серцево-судинні, шлунково-кишкові, хвороби печінки, нирок) вони переважають. Сучасна медицина використовує понад 200 видів рослин, а культивується з них лише ¼. Природа України багата різноманіттям дикорослих лікарських рослин (145 видів), які використовуються в науковій медицині. Однак безконтрольне їх збирання призвело до значного зменшення їх природних запасів і майже повного зникнення окремих видів. До Червоної книги України занесено 18 видів. Ведуться пошуки нових лікарських рослин. Так, наприклад, женьшень можна замінити елеутерококом, а замість валеріани, запаси якої значно зменшилися, використовують кропиву собачу. Застосування повноцінних замінників допоможе знизити дефіцит сировини деяких лікарських рослин і зберегти природні запаси. Окремі види рослин культивуються на спеціальних ділянках.
БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ РОСЛИННОГО СВІТУ
|
ПРЯМЕ |
НЕПРЯМЕ |
|
1. Біосферне - космічне (фотосинтизуюче); - біохімічне (газова функція); - ґрунтотворне; - функціональне (кругообіг речовин і енергії в природі). 2. Економічне - харчове і кормове; - ресурсно-сировинне; - енергетичне; - фармацевтичне.
|
1. Екологічне - ґрунтозахисне; - водозахисне і водорегулююче; - кліматорегулююче.
2. Суспільно-корисне - наукове; - санітарно-гігієнічне; - рекреаційне; - ландшафтно-естетичне; - емоціональне.
|
Радикальні зміни у структурі природних ландшафтів та рослинного покриву відбулися і в Україні. Нині на Поліссі природна рослинність збереглась на 50% площі (з них 29% - ліси), у Лісостепу - на 16% території (з них 13% - ліси, 2% -луки, 1% - степи та болота), у степовій зоні - 20% площі (4% - ліси).
Такі масштабні зміни в структурі природних ландшафтів не могли не відобразитися на видовому складі флори і фауни. Згідно з інформативними даними Міжнародного Союзу охорони природи та Світового фонду охорони дикої природи приблизно 20 тис. видів рослин перебувають під загрозою зникнення.
Ліс – один із основних типів рослинного покриву на Землі, представлений численними життєвими формами рослин, серед яких дерева, кущі, трави, мохи, лишайники, водорості, а також ґрунтовим покривом, звірами та птахами, грибами, комахами та бактеріями, які перебувають у тісній взаємодії.
Ліс:
- впливає на навколишнє середовище, на мікроклімат;
- бере участь у ґрунтоутворенні;
- регулює водний режим ґрунту та повітря;
- послаблює радіацію;
- регулює фауну та мікросвіт;
- утворює органічну масу (близько 7 тонн/га за 1 рік);
- очищує повітря від пилу, диму, сажі та шкідливих газів
• 1 га ялини затримує на кронах 32 т пилу/рік;
• 1 га сосни - 35 т/рік;
• 1 га в'яза - 43 т/рік;
• 1 га дуба - 54 т/рік;
• 1 га бука - 68 т/рік;
- захищає від шуму;
- виділяє фітонциди, які убивають мікроби;;
- вирівнює баланс О2 та СО2 (1 га лісу за годину поглинає 8 л СО2, що утворюється при диханні 200 людей);
- джерело деревини, із якої виготовляють близько 20 тис. видів виробів;
- джерело харчової, плодово-ягідної, лікарської та технічної сировини;
- захищає від водної та вітрової ерозії;
- захищає від селів, снігових лавин;
- охороняє рибні запаси.
Однак щорічно на нашій планеті вирубують від 10 до 15 млн. га лісів. У деяких країнах (Папуа-Нова Гвінея, Філіппіни, Бразилія) бульдозерами валять всі дерева, не розрізняючи їх вік та породи. В Західній та Центральній Африці ліси також швидко відступають через бурхливу та безладну промислову експлуатацію. Деяким рідкісним та цінним породам дерев загрожує повне зникнення.
Зникнення лісів призводить до зникнення сотень тисяч видів тварин та рослин, руйнування с/г угідь від ерозії, збільшення швидкості течії води в річках.
Близько 10 млн. чоловік постраждали в 1980 р. через те, що річка Янцзи поміняла русло. Причина - масове знищення лісів у верхів'ях Янцзи.
Забруднення довкілля у промислово-розвинутих регіонах згубно впливає на рослинний світ. Неподалік від Мюнхена за 2 тижні загинули всі 100-літні ялини. У Баварії гинуть хвойні ліси на площі 55 тис. га.
Особливо небезпечним для деревних рослин є сірчистий газ SO2
При його вмісту в повітрі:
• 260 мг/м3 — хвойні ліси гинуть за декілька годин;
• 5,2-26,0 мг/м3 — гостре пошкодження хвойних та листяних дерев;
• 1,82-5,2 мг/м — знижується приріст.
Шкідливі гази та дим ушкоджують перш за все листки, від чого вони буріють та відмирають.
Не меншої шкоди завдає непродумане втручання людини в природні екосистеми.
У кінці минулого століття серед ескімосів Аляски різко стало проявлятися білкове голодування. Було вирішено завезти на територію Аляски з Сибіру північного оленя. З 1891 році по 1902 рік на Аляску було завезено 1280 оленів, які швидко розмножились і у 1932 році їх кількість уже становила 600 тис. особин. Здавалося, що проблему забезпечення місцевого населення м’ясною їжею і тим самим ліквідацію білкового голодування розв'язано, але не минуло і кількох десятків років, як чисельність вдало акліматизованих сибірських оленів стала катастрофічно зменшуватись і до 1952 року їх залишилося приблизно 25 тис. особин. Причиною такого швидкого зменшення поголів’я оленів було знищення ними своєї кормової бази, влітку олені живляться тундровою рослинністю, а на зиму відкочовують на південь і живляться лишайниками, які ростуть так повільно, що для поповнення їх запасів потрібно не менше 10 років. Олені, що надмірно наплодилися, повністю знищили зимові кормові запаси, а тому і стали приреченими на загибель. Населення Аляски знову відчуло білкове голодування.
Цей приклад наочно показує, як легко можна зруйнувати взаємозв'язки біоценозів і підірвати відтворювальні сили природи.
На Мадагаскарі свого часу було вирішено створити великі плантації цукрової тростини і кофе. Для цього на великій площі вирубали ліси, але замість продуктивних плантацій створили площі, які зазнали інтенсивної ерозії, в результаті чого не стало ні лісу, ні плантацій.
Заходи з охорони лісів:
1) регламентована вирубка лісу;
2) при будівництві та введенні в дію нових та реконструйованих господарських об'єктів здійснювати заходи, які б забезпечували охорону лісів від негативного впливу стічних вод, хімічних речовин, промислових та комунально-побутових відходів;
3) створення лісонасінної бази для вирощування сортових, високопродуктивних та швидкорослих лісів;
4) регулярне космічне спостереження (виявлення спалахів чисельності лісових шкідників, боротьба з лісовими пожежами);
5) заходи боротьби зі шкідниками
|
1 |
Лісогосподарські - відбір якісного насінного та посадкового матеріалу; - агротехнічні прийоми; - своєчасні вирубки (попередження масової появи короїдів, златок, вусачів). |
|
2 |
Біологічні - розселення мурах та охорона мурашників; - застосування патогенних мікроорганізмів. |
|
3 |
Хімічні - використання отрутохімікатів; |
|
4 |
Фізико-хімічні - зішкрібання кладок яєць непарного шовкопряда; - збір личинок; - зрізання павутинних гнізд златогузки і т. д. |
|
5 |
Карантинні |
На території України налічується приблизно 25 тис. видів рослин. Загальна площа лісів приблизно 10 млн. га (14% території). Найбільша є лісистість в Українських Карпатах (40,5%) і Кримських горах (32%) . У зоні мішаних лісів лісистість = 26,1% , У лісостепу = 12,5% У степу =3,8%.
Степова рослинність в первісному вигляді до цього часу збереглась тільки на схилах балок , у передгір'ях Криму ,на піщаних косах Азово-Чорноморського узбережжя , островах.
Болота займають близько 2% території України. Найбільше поширення вони дістали на Поліссі. 18% площі боліт охороняється.
Охорона лісів регулюється Лісовим кодексом України , прийнятим в 1994 році, Цінним в природоохоронному , науковому , аспектах лісовим ділянкам надано статут заповідних. Особлива увага надається рідкісним та зникаючим видам рослин . Вони занесені до Червоної книги . Перша така книга видана в 1980 році, друга в 1994-96 рр. До другого видання занесено більш як 530 видів рослин і грибів .
Підставою занесення до Червоної книги є дані про зміну кількості, районів поширення та умов існування певного виду ; докази того , що цей вид без термінових заходів його охорони не зможе існувати . У Червоній книзі України під час занесення до неї видів рослин зазначаються :
1. статус (рідкісний чи рідкісний зникаючий).
2. поширення (зона , область).
3. місце перебування .
4. кількість у природі .
5. дані про розмноження .
6. які необхідні заходи по охороні .
Але обліку і охорони потребують не тільки окремі види рослин , але й певні рослинні угрупування . Саме перелік і опис рідкісних , зникаючих та типових рослинних угрупувань , що потребують охорони , подано в Зеленій книзі України (1987 р.). У ній для лісових , чагарникових , степових, лучних , болотних і водяних рослинних угрупувань визначено :
1. мотиви охорони ,
2. категорія охорони ,
3. загальне поширення ,
4. поширення в Україні ,
5. екологічні умови ,
6. будова і видовий склад угрупувань ,
7. переважаючі види рослин ,
8. чинники , що зумовлюють скорочення рослинних угрупувань ,
9. забезпеченість охороною
10. необхідні заходи з охорони.
Лісові насадження в Україні зазначають значного негативного антропогенного впливу. Особливо чітко це проявляється в зонах великих промислових вузлів. Це насамперед райони Лисичанського - Рубіжанського промвузла, Рівненського ВО "Азот", теплоелектростанцій. Від шкідливих викидів та скидів пошкоджуються значні масиви лісів. Зменшується приріст деревини. В окремих місцях спостерігається навіть загибель лісів. Близько 2,2 млн. га лісів забруднено радіонуклідами внаслідок аварії на ЧАЕС.
Значно змінився видовий склад рослинності внаслідок розорення степів, луків, лісокористування проведення протиерозійних насаджень, створення полезахисних лісосмуг, насаджень вздовж доріг та ін. Природні рослинні угрупування замінюються культурними. На сьогодні в Україні природної рослинності збереглося лише 32%. До Червоної книги занесено вже більше 12% усієї дикорослої флори України.
Для збереження і охорони генофонду рослинного України необхідно створювати заповідні території. Загальна площа природно-заповідного фонду України становить всього 1млн. 211 тис. га, тобто лише 2% території України і не забезпечує охорону в повному обсязі.
2. Значення тварин у природі та житті людини. Проблеми охорони фауни.
Із розвитком цивілізації посилюється її вплив на природу. Все більше місця займають міста та с/г угіддя, все менше залишається на нашій планеті куточків, де тварини могли б існувати в своїх природних умовах. В результаті відбувається різке скорочення чисельності і навіть зникнення багатьох видів живих істот. За даними МСОП щорічно зникає 1 вид або підвид тварин і поки що головною причиною їх зникнення залишається руйнування місць їх проживання. Розчавлений "колесами цивілізації", один вид може потягти за собою багато інших, і екологічні наслідки загрожують небезпекою для людей.
Одним із добре відомих результатів деградації навколишнього середовища є збільшення кількості дрібних, витривалих, здатних до швидкого розмноження видів тварин, із числа тих кого називають шкідниками.
Великої шкоди завдають тваринному світу хижацьке винищення деяких із них. Так, наприклад, тільки за 2 роки в тропічних лісах 1 бразильського штату Мато було вбито 26 тис. крокодилів. Однак бразильська влада вважає, що справжня кількість знищених тварин перевищує цю цифру. Шкіри крокодилів контрабандою вивозять в Парагвай та Болівію, де вони коштують 20$ за штуку. Звідти їх переправляють в США, де із них виготовляють дорогі галантерейні вироби.
60 млн. років проживають на Землі, досягаючи часом 5 тонн носороги. Але дуже часто вони стають жертвами мисливців із-за рогоподібного наросту на носі, із якого виготовляють різні надзвичайно дорогі тонізуючі речовини. У світі залишилось всього 20 тис. цих рідкісних тварин, 80% яких живе в Африці та 20% в Азії.
В 18 із 33 країн Африки, де живуть слони, помічено скорочення їх поголів'я через винищення тварин мисливцями за слоновою кісткою (бивнями слонів).
Однією зі найтрагічніших сторінок в історії взаємовідносин людини та природи є доля бізонів на початку XVIII ст. налічувалось 600 млн. бізонів. Існування корінних жителів Америки – індіанців , їх звичаї та життєвий устрій були тісно пов'язані з бізонами. Однак полювання індіанців, озброєних луками та стрілами, практично не впливало на чисельність бізонів. І навіть перші білі поселенці до 1830 р. істотно не змінили становища, вбиваючи тварин тільки для задоволення потреб або захищаючи свої поля.
Перелом настав у кінці 30-х років минулого століття: почалося поголовне винищення бізонів. Особливого розмаху бійня досягла в 60-х роках, коли почалось будівництво трансконтинентальної залізниці. М'ясом бізонів годували велику армію дорожніх робітників, шкіри продавали, іноді полювання доходило до абсурду: від тварин брали тільки язики, залишаючи гнити багаточисельні трупи. Залізничні реклами обіцяли пасажирам вражаючий атракціон: стрільбу по бізонах прямо зі вікон потяга. Спеціальні загони стрілків переслідували бізонів всюди, і в 70-ті роки кількість вбитих тварин дорівнювала 2,5 млн/рік.
Легендарний Вільям Коді на прізвисько Баффало Біл, за 18 місяців убив 4280 тварин. Через декілька років почали організовувати спеціальні кампанії по збору сотень тонн бізонових кісток, із яких виготовляли добрива та чорну фарбу.
Винищення бізонів переслідувало й іншу мету — приректи на голодну смерть індіанські племена, які опирались прибульцям. Мети було досягнуто.
Зима 1886 - 1887 рр. була фатальною для індіанців, вона забрала тисячі життів.
Все було закінчено до 1889 року. Залишилось тільки 835 бізонів, із них - 200 в Йеллоустонському національному парку.
Та все ж було ще не пізно. У грудні 1905 року було засновано Американську спілку по врятуванню бізонів. Буквально в останні дні, в останні години існування бізонів спілці вдалось повернути колесо фортуни.
Сьогодні в національних парках налічується більше 20 тис. бізонів, в США більше 10 тис.
Схожа доля і зубрів — близьких родичів бізонів. У степовій зоні Східної Європи зникли у XVI - XVII ст., в Лісостепу - у XVII - XVIII ст. Найдовше вони збереглися у заболочених чи гірських важкодоступних лісах. Однак і там не знайшли спасіння
В 1762 р. - убито останнього зубра в Раднанських горах в Румунії.
В 1 793 р. - в гірських лісах Саксонії
9.02.1921 р. - колишній лісник Біловезької пущі убив останнього зубра пущі.
В 1923 р. - останній зубр на Кавказі загинув від рук браконьєрів в урочищі Тигиня.
Зубр як вид в природних умовах перестав існувати.
На щастя, в зоопарках та приватних володіннях збереглось 56 зубрів - 27 самців і 29 самок.
Сьогодні їх налічується більше 2 тис. особин.
Морську або стеллерову корову відкрила експедиція Беринга в 1741р. За 27 років цей вид повністю знищили. Лікар експедиції Георг Стеллер, єдиний із біологів, що сам бачив і вивчав морську корову. Довжина тіла досягала 7,5-8,5 м, маса 3,5-4 тони. Передньою частиною тіла тварина нагадувала тюленя, а задньою - рибу.
Жили стадами, тільки біля берегів командорських островів: о. Беринга і о. Мідного.
Тварини мешкали на мілководді біля берега. Майже завжди паслись – їли морську капусту.
Жир морської корови супутники Беринга пили без відрази, а м'ясо вважали надзвичайно смачним.
Після відкриття Командорських островів багатолюдні експедиції нещадно вбивали цих тварин заради м'яса. Причому в руки мисливців потрапляла тільки менша частина тварин, а більша гинула в морі від ран.
Останню стеллерову корову вбили а 1768 році.
Значення тварин у природі:
- беруть участь у формуванні ландшафту
- утворення осадових порід (крейди, вапняків)
- ґрунтоутворення
- запилення
- поширення плодів і насіння
- знищення шкідників культурних і дикорослих рослин
- тварини-санітари (знищують трупи)
- тварини - фільтратори вод
- джерело харчування
- джерело технічної сировини
- об'єкт наукових досліджень
- шкідники культурних рослин
- збудники небезпечних хвороб
- Значення комах:
- ґрунтоутворення
- створення та підтримання родючості
- розмноження квіткових рослин
- збудники хвороб (малярія)
- шкідники культурних рослин (сарана)
- санітари (гнойовики, мухи)
- знищення бур'яни, шкідливі рослини
(в Австралії - пам'ятник гусениці, яка допомогла знищити кактуси). Значення риб:
- санітари водойм
- джерело харчування
Значення земноводних:
- знищення комах (комарів, мух, сліпнів)
- знищення молюсків-слимаків
- є джерелом харчування для риб та птахів
Значення плазунів:
- знищення мишей та шкідливих комах
- знищення с/г культури
- джерело промислової отрути
Значення птахів:
- знищення комах-шкідників
Значення ссавців:
- джерело сировини та харчування
- знищення шкідливих комах та гризунів
- санітари лісу (вовки)
Різноманітність природних умов зумовлює багатство тваринного світу України. На її території водяться: ссавці (100 видів), птахи (360 видів), риби (200 видів), плазуни (20 видів), земноводні (17 видів). До 2-го видання Червоної книги занесено 380 видів тварин.
3. Об’єкти природно-заповідного фонду України.
У 1992 році в Україні було прийнято Закон "Про природно заповідний фонд України", у 1994 році - Програму перспективного розвитку заповідної справи в Україні. В них подано класифікацію об'єктів природного заповідного фонду як національного надбання, визначена соціальна, економічна, екологічна роль природоохоронних комплексів у державі. В заповідних територіях зберігся генофонд рослин і тварин, типові та унікальні ландшафти, здійснюється моніторинг навколишнього природного середовища. Україна належить до територій з малою заповідністю. До природно-заповідного фонду України відносять:
1) природні заповідники (17)
2) біосферні заповідники (4)
3) національні природні парки (12)
4) регіональні ландшафтні парки
5) заказники
6) пам'ятки природи
7) заповідні урочища
8) ботанічні сади
9) дендрологічні парки
10) зоологічні парки
11) парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.
Усього: 1667,9 тис. га (2,76 % усієї території)
Природні заповідники - науково-дослідні установи, в яких охороняються типові або унікальні для даної території чи акваторії ПК. Вони повністю виключені з господарського використання, основним їх завданням є збереження ПК, вивчення стану їх компонентів, протікання природних процесів і явищ, спостереження за станом навколишнього природного середовища, розробка рекомендацій з охорони природи, поширення природоохоронних знань, екологічного і естетичного виховання громадян.
Забороняється: 1) будівництво споруд, шляхів сполучення і об'єктів транспорту та зв'язку, не пов'язаних з діяльністю природних заповідників; 2)розведення вогнищ; 3) улаштування місць відпочинку, стоянок транспорту; 4) проїзд і прохід сторонніх осіб; 5) прогін домашніх тварин; 6) пересування механічних транспортних засобів; 7) лісосплав; 8) проліт літаків і вертольотів нижче 2000 м над землею; 9) геологорозвідувальні роботи; 10) розробка корисних копалин; 11) застосування хімічних засобів; 12) заготівля кормових, лікарських та ін. рослин, насіння, випасання худоби; 13) вилов і знищення звірів і птахів, порушення умов їх оселення, гніздування, мисливство, рибальство; 14) інтродукція нових видів.
1) Кримський, 2) Канівський, 3) Український степовий, 4)Луганський, 5) Поліський, 6) Ялтинський гірсько-лісовий, 7) Мис Мартьян, 8) Карадазький, 9) Дунайські плавні, 10) Розточчя, 11) Медобори, 12) Дніпровсько-Орільський, 13) Єланецький степ, 14) Горгани, 15) Казантипський, 16) Опукський, 17) Рівненський.
Біосферні заповідники - це природоохоронні науково-дослідні установи міжнародного значення. Вони створені для збереження в природному стані типових ПК біосфери, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних чинників.
Зони:
1) Заповідна - для збереження і відновлення найбільш цінних природних та мінімально порушених антропогенними чинниками ПК, генофонду рослинності і тваринного світу.
2) Буферна - виділяється з метою запобігання негативного впливу на
заповідну зону господарської діяльності на прилеглих територіях.
3) Антропогенних ландшафтів — об'єднує території із земле-, лісо-водокористуванням, поселеннями, рекреацією та іншими видами господарської діяльності.
1) Асканія-Нова, 2) Чорноморський, 3) Карпатський, 4) Дунайський.
Національні природні парки - є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення.
Зони:
1) Заповідна
2) Регульованої рекреації - відпочинок та оздоровлення, огляд, туристичні маршрути, екологічні стежки.
3) Стаціонарної рекреації (розміщення готелів, кемпінгів).
4) Господарська
Карпатський, Шацький, Азово-Сиваський, Синевир, Вижницький та ін.
Заказники - природні території (чи акваторії), в яких збереглися і охороняються ПК, або їх компоненти. Не вилучаються у користувачів.
4. Міжнародне співробітництво в сфері охорони довкілля, участь у ньому України.
Екологія в другій половині XX століття поставила перед політикою такі гострі проблеми, як регулювання чисельності населення, екологічну конверсію виробництва, екологічну безпеку населення. Природа екологічних проблем загальнопланетарна, і їх неможливо вирішити окремо в тій чи іншій державі. Виникло нове явище в розвитку цивілізації - екологічна політика. У сучасному суспільстві екологічна політика стала самостійною сферою в політичній діяльності держав. Формування екологічної політики розпочалося з 1970-х років, коли проявилася швидка деградація природного середовища в різних країнах світу. Вона призвела до того, що зараз у більш ніж 100 країнах світу створені міністерства або відомства, що спеціально займаються охороною навколишнього середовища. Практично одночасно в усіх країнах світу почалася розробка нормативів якості середовища життя, право людини на користування природним середовищем стало включатися до конституцій держав, розвивається природоохоронне законодавство. Поняття екологічного суверенітету почали вважати одним з державних пріоритетів. Світова громадськість усвідомила, що людство має загальні глобальні інтереси, без вирішення яких неможливий стійкий розвиток жодної держави.
Способи політичного забезпечення охорони навколишнього середовища в різних країнах неоднакові. Лідером у формуванні принципів екологічної, політики та її проведення, безумовно, є країни Західної Європи. У сучасній Європі, за французьким вченим Т. Лаво (1991), виділяються чотири великі регіони, що відрізняються екологічною політикою, яку вони проводять. Перший регіон - країни півдня Європи, найменш екологічно розвинені, з аграрною спрямованістю виробництва. Вони мають багато складних екологічних проблем і покладаються в їх вирішенні на фінансову допомогу з боку Європейського співтовариства. Другий регіон - північна Європа, держави якої відрізняються найбільш гармонійним розвитком і раціональним використанням природних ресурсів. Вони успішно розв'язують екологічні проблеми, спираючись на традиційно екологізований світогляд широких верств населення. Третій регіон - країни північно-західної Європи, що відрізняються високим промисловим потенціалом і сильно забрудненим природним середовищем. Країни цього регіону мають достатньо засобів та коштів і з кінця 1980-х років почали проводити енергійну екологічну політику. Четверта група - країни східної Європи, які відрізняються дуже високим рівнем забруднення середовища й не мають економічних і фінансових засобів для оперативного і стратегічного вирішення екологічних проблем.
Після утворення Європейського Економічного Співтовариства в 1987 року набула поширення ініціатива Франції в галузі спільної міждержавної охорони природи. Вона стала поштовхом для створення багатьох видів міждержавних структур. ЄЕС, а потім Європейська Рада (ЄР) з 1973 року послідовно розробили і реалізували чотири програми з охорони довкілля. Прийнята практика підготовки в цій галузі спеціальних директив, обов'язкових для країн ЄР. Зараз у галузі екології діють 120 таких директив.
У 1993 році ЄР прийняла новий стандарт (В8 7750) щодо широкого кола продуктів промислового і сільськогосподарського виробництва та діяльності підприємств, відповідно до якого більш жорстко регламентуються забруднення навколишнього середовища, витрати енергії на виробництво і створення шумового забруднення. Продукція, яка витримує цей стандарт, отримує знак «Зеленого голуба», який дає переваги на ринку товарів. Україна як європейська держава приєдналася до процесу державного і правового регулювання збереження якості природного середовища. У 1991 році було створене Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. За його ініціативою в 1991 році було прийнято Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» і розпочато розробку пакету законів і законодавчих актів з екологічних проблем, включаючи охорону атмосфери, води, рослинного й тваринного світу.
У 2001 році набув чинності Кримінальний кодекс України, який в розділі VIII містить ряд статей, що передбачають систему достатньо жорстких покарань за порушення правил екологічної безпеки, приховування чи викривлення інформації про стан природного середовища, за забруднення ґрунтів, води й атмосфери, за свідоме завдання шкоди природним охоронним територіям та ін.
Суверенна Україна як учасниця Конференції 1992 року в Ріо-де-Жанейро внесла пропозицію про екологічну конверсію виробництв, взяла на себе зобов'язання забезпечувати екологізацію економіки і розв'язання екологічних проблем як першочергове завдання господарської та державної політики. Україна бере участь в роботі програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП). Тільки за період з 1980 року до 1991 року Україна взяла участь у 10 міжнародних актах з охорони природи.
Протягом останніх десятиріч намітилася чітка тенденція вирішення багатьох питань екологічної безпеки на міждержавному рівні. Стимулюючим поштовхом до міжнародного співробітництва на рівні держав з питань екології та охорони природи стала Стокгольмська конференція 1972 року. Стокгольмська декларація закріпила фундаментальне право людей не тільки на свободу і рівність, але й на адекватні умови життя в навколишньому середовищі тієї якості, яке забезпечує їх гідність і добробут. Але саме по собі міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища розпочалося ще наприкінці XIX століття, воно здійснювалося каналами громадських організацій - Міжнародного союзу охорони природи і природних ресурсів (МСОП), Всесвітнього фонду дикої природи і Наукового комітету з проблем навколишнього середовища (СКОПЕ). Об’єктивна необхідність міжнародного співробітництва в галузі охорони природи на міждержавному рівні випливає з глобального характеру екологічної кризи й неможливості іншими засобами забезпечити охорону популяцій мігруючих тварин.
Ідеї Стокгольмської конференції набули розвитку в рішеннях Віденської конференції захисту озонового шару (1985), у Женевській конвенції про трансграничне забруднення повітря (1979-1983 рр.), Монреальському протоколі про обмеження використання хлорфторвуглеводнів (1987) із поправками 1990 року (у цих документах виробництво фреонів планується скоротити на першому етапі на 20% і до 2000 року повністю припинити їх виробництво). У 1982 році ООН прийняла «Всесвітню хартію природи», в якій уперше на міжнародному рівні була проголошена відповідальність людства за стан природи. Велику роль зіграли Форум із міжнародного права в галузі охорони довкілля, проведений в Італії у 1990 році, доповідь комісії Брутланда, Московська декларація Глобального форуму з навколишнього середовища 1990 року, яку ухвалили 83 держави світу, Конференція 1992 року в Ріо-де-Жанейро, в якій взяли участь 100 держав і представники від 50 держав, та ряд інших ініціатив. На конференції в Ріо-де-Жанейро був прийнятий програмний документ «Порядок денний на XXI століття», який містить план міжнародних дій щодо навколишнього середовища на межі XX та XXI століть. Реалізується програма «Людство і глобальні зміни», метою якої є вивчення взаємозв'язку в системі «людина - середовище життя».
З екологічної точки зору як позитивні слід оцінити міжнародні угоди, що обмежують як звичайне, так і ядерне озброєння. Особливо важливу роль відіграли й відіграють надалі Договір про нерозповсюдження ядерної зброї 1970 року і Договір про заборону ядерних випробувань. Відповідно до останнього договору була створена глобальна система моніторингу, яка ефективно відстежує можливі порушення цього договору . Важливу роль покликані зіграти міжнародні угоди в галузі запобігання потепління клімату. Перша міжнародна комісія в цій галузі була створена ще в 1988 році на базі Програми ООН по природному середовищу і Всесвітньої метеорологічної організації. У 1992 році була розроблена Рамкова конвенція ООН «Про зміну клімату». її підписали 154 держави, а тепер її дотримуються вже 186 держав. В основу Рамкової конвенції
покладені принципи справедливості, необхідності вживання запобіжних заходів, економічної ефективності й стійкого розвитку світової цивілізації. У 1997 році ці заходи доповнив Кіотський Протокол про зміни клімату, що ввів цілу серію кількісних параметрів і право міжнародної торгівлі викидами парникових газів в атмосферу. Згідно з прийнятими зобов'язаннями порівняно з рівнем 1990 року повинні знизити викиди парникових газів до 2008-2012 років: країни Європейського Союзу на 8%, США - на 7%, Канада - на 6%. Україна і Росія мають не перевищити за цей термін розмір викидів, визначених на 1990 рік.
У 2000 році в Канаді представники 130 держав світу підписали так званий Картагенський протокол з біобезпеки, покликаний захистити суспільство від довільного створення трансгенних сортів і порід тварин, у геном яких штучно вбудовані фрагменти ДНК інших видів. Картагенський протокол набуде сили після його ратифікації 50 державами. Він передбачає попереднє міждержавне обґрунтування і попередження про створення нових трансгенних живих організмів і процедуру продажу споживачам продуктів із трансгенних живих організмів, яка включає їх особливе етикетування. Згідно з Картагенським Протоколом передбачається широке інформування громадськості та її участь у прийнятті рішень усередині кожної держави з питань трансгенних живих організмів.
На міждержавному рівні розпочався процес формування нової системи цінностей соціального, економічного та етичного характеру, що включає в себе екологічний імператив. Запропоновано оцінювати успіхи держав у цьому напрямку системою індексів:
а) індекс гуманітарного розвитку, який включає в себе досягнуту в державі тривалість життя його громадян, рівень освіти, рівень опанування ресурсами;
б) індекс стійкого економічного добробуту Далі-Кобба (1987) з поправками на екологічні витрати.
П. Ньюман (1989) виступив з концепцією стійкого розвитку, суть якої полягає в поповненні природних ресурсів, що витрачаються.
Кінець XX століття ознаменувався усвідомленням взаємної відповідальності держав за стан навколишнього середовища. Стали нормою міжнародного спілкування співробітництво в галузі вирішення екологічних проблем, взаємні консультації та обмін інформацією. Головною метою є вироблення системи світової екологічної безпеки.
