Демографія, як і інші науки, для дослідження свого об’єкту та вивчення предмету, використовує сукупність методів, які можна поділити на чотири групи: 1) загальнонаукові; 2) ті, що їх використовує багато наук; 3) загальностатистичні; 4) специфічні. До загальнонаукових методів належать розроблені філософією діалектичний і логічний методи, методи системного підходу та системного аналізу (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення тощо). До другої групи відносяться математичні методи, які дозволяють отримати стислі і точні кількісні характеристики. Використовуються від простих арифметичних розрахунків до вищої математики. Особливо широко використовують методи математичної статистики і теорії ймовірності. Багато методів теорії статистики увійшли до неї завдяки демографії. Це насамперед метод статистичного спостереження. Саме демографія (і демографічна статистика) розробили теорію і практику спеціально-організованих періодичних спостережень (переписів населення), спеціально організованих вибіркових спостережень, поточного природного і міграційного руху населення через поточну реєстрацію і ведення реєстрів населення. Метод статистичних групувань застосовують для вивчення населення як складної багатоструктурної системи. Він набув великого значення не лише для вивчення населення в цілому, а й для аналізу окремих груп: новонароджених, молодят тощо. Загальностатистичними є численні системи загальних показників, виражені абсолютними, відносними і середніми величинами. Перші отримують під час статистичного спостереження, вони є вихідними характеристиками демографічних процесів: чисельність населення на певну дату (критичний момент), число шлюбів, розлучень, народжень, смертей тощо. Порівняння і зіставлення можливе через використання відносних величин або демографічних коефіцієнтів. 6 Узагальнення вимагає застосування середніх величин (середня чисельність населення). Для порівняння певного явища в часі, просторі чи з нормою демографія використовує індекси. Індексний метод дозволяє порівняти одразу кількісні і якісні характеристики населення. Четверта група охоплює специфічні методи демографії, які не увійшли ще до теорії статистики. Це методи реального і умовного поколінь (або поздовжнього і поперечного аналізу). Перший характеризує закономірності відтворення населення, використовуючи дані статистичного спостереження протягом тривалого часу життя конкретного покоління або когорти. Когорта – сукупність людей, що одночасно вступили в той чи інший стан, наприклад одружилися. Другий ґрунтується на даних статистичного спостереження за короткий час (рік, два), характеризують представників різних поколінь (різного віку), яких умовно розглядають як належних до одного покоління. Оскільки при цьому дослідник йде «поперек» лінії життя, населення постає в розрізі, звідси і назва поперечний, а так як аналізується умовне (гіпотетичне) покоління – метод умовного покоління. До особливо специфічних методів належать методи моделювання демографічних процесів. Їх називають методами демографічних таблиць, які представляють систему імовірнісних характеристик повікових інтенсивностей демографічних процесів. Першими з них були таблиці смертності, потім – інших демографічних процесів (народжуваності, шлюбності). Демографічні таблиці використовують для опису демографічних процесів як у реальних, так і умовних поколінь. Для наочного представлення демографічних процесів використовують графічний метод: графіки, схеми, діаграми, карти, картодіаграми та ін.. Власні графіки: статево-вікова піраміда, криві показників демографічних таблиць, номограми (демографічні сітки). Демографічна сітка – це графічне зображення сукупностей людей та подій в їхньому житті, призначена для обчислення головних характеристик демографічних процесів та аналізу їх перебігу в часі. Вперше її застосував в кінці ХІХ ст.. німецький демограф Лексис (сітка Лексиса). З середини ХХ ст.. частіше почали використовувати сітку, яку запропонував французький демограф Пресс (сітка Пресса).
