Процес росту і розвитку організму характеризується наступними закономірностями:
1. Диференціація та інтеграція частин і функцій, автономізація розвитку, зростаюча в ході філоонтогенеза людини.
2. Діалектичну єдність безперервного і переривчастого, поступовість і циклічність. Типове для людини поступове уповільнення зростання після народження і подальше стрибкоподібне його прискорення («пубертатний спурт») властиві, мабуть, і деяким іншим антропоїдів, наприклад, шимпанзе. Нелінійність зростання (міні-перегони) простежується приблизно у 70% дітей та підлітків при щотижневому обстеженні протягом 6-10 місяців.
3. Гетерохронія (різночасності) у дозріванні різних систем організму (або тканин) і різних ознак в межах однієї системи. Відповідно до концепції системогенезу П.К. Анохіна, випереджаючими темпами дозрівають життєво важливі функції, що забезпечують першочергове формування комплексних адаптивних реакцій, специфічних для кожного конкретного етапу взаємовідносин організму із зовнішнім середовищем. Значне індивідуальне розмаїття вікової динаміки в межах виділених етапів онтогенезу, в певній мірі залежить від унікальності спадкової програми.