18. рефлекс як основна форма нервової діяльності.Складові рефлекторної дуги.Принципи зворотного зв»язку.Умовні і безумовні рефлекси.

 
Рефлекс- причинно зумовлена реакція - відповідь організму на дію подразників зовнішнього чи внутрішнього середовища, яка здійснюється за участю ЦНС. 
У нервовій тканині нервові клітини контактують між собою, утворюючи ланцюжки нейронів. Ланцюжок нейронів, з’єднаних між собою синапсами, що забезпечують проведення нервового імпульсу від рецептора чутливого нейрона до ефекторного закінчення в робочому органі - це рефлекторна дуга. Таким чином, рефлекторна дуга - це шлях, по якому проходить нервовий імпульс від рецептора до ефектора. 
. Кожний рефлекс можна викликати лише з певної ділянки - рецептивного поля. Рецептивне поле - це сукупність рецепторів, подразнення яких викликає рефлекс. 
У рефлекторній дузі розрізняють 5 ланок: 
1) рецептор - сприймає подразнення і трансформує енергію подразнення в нервовий імпульс; 
2) доцентровий шлях - чутливе волокно, по якому нервовий імпульс передається до нервових центрів ЦНС; 
3) нервовий центр, де відбувається переключення збудження з чутливих нейронів на рухові; 
4) відцентровий шлях - рухове нервове волокно, по якому нервовий імпульс передається до ефектора; 
5) ефектор - передає нервовий імпульс клітинам робочого органа (м’язу, залозі, іншим структурам). 
Рефлекторні дуги можуть бути простими і складними. Найпростіша рефлекторна дуга складається з двох нейронів: рецепторного (афферентного) і ефекторного (еферентного). Складна рефлекторна дуга включає аферентний і еферентний нейрони та один або кілька вставних . 
При́нцип «зворо́тного зв'язку́» в ЦНС Будь-який руховий акт, викликаний аферентним подразненням, супроводжується збудженням рецепторів м'язів, сухожилків ісуглобових сумок, від яких нервові імпульси прямують у ЦНС. Крім того, якщо рух контролюється зором, то до пропріоцептивних імпульсів приєднуються також зорові сигнали. Такі аферентні імпульси, які виникають в організмі внаслідок діяльності різних органів, називаються вторинними аферентними імпульсами на відміну від тих, які первинно викликали певний рефлекторний акт. Ці імпульси дозволяють контролювати точність та адекватність рефлекторних реакцій. 
Безумовні рефлекси – це вроджені рефлекси, які успадковуються потомством від батьків і зберігаються протягом всього людини життя. Дуги безумовних рефлексів проходять через спинний мозок або стовбур мозку. Кора більших півкуль не бере участь у їхньому утворенні. Безумовні рефлекси забезпечують пристосування організму тільки до тих змінам середовища, з якими 

часто зустрічалися багато поколінь даного виду 
До безумовних рефлексів ставляться: 
Харчові (слиновиділення, ссання, ковтання); 
Оборонні (кашель, чихание, миготіння, отдергивание руки від гарячого предмета); 
Орієнтовні (скошування очей, повороти голови); 
Полові (рефлекси, пов’язані з відтворенням і доглядом за потомством) 
Значення безумовних рефлексів полягає в тім, що завдяки їм зберігається цілісність організму, підтримка сталості внутрішнього середовища й відбувається розмноження 
Умовні рефлекси – це рефлекси, які легко здобуваються організмом протягом життя й утворяться на основі безумовного рефлексу при дії умовного подразника (світло, стукіт, час і т.д.). И. П. Павлов вивчав утворення умовних рефлексів на собаках і розробив методику їхнього одержання. Для вироблення умовного рефлексу необхідний подразник – сигнал, що запускає умовний рефлекс, багаторазове повторення дії подразника дозволяє виробити умовний рефлекс 
Якщо не підкріплювати якийсь час умовний подразник безумовним , то наступає гальмування умовного подразника. Але не зникає зовсім. При повторенні досвіду рефлекс дуже швидко відновлюється. Гальмування спостерігається й при впливі іншого подразника більшої сили