пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

17. загальна будова та функції нервової системи. значення павлова і сеченова у вивченні нервової системи

 
Нервова система людини складається з двох великих відділів: 
● центральної нервової системи (ЦНС), яка включає головний і спинний мозок; 
● периферійної нервової системи, яка складається з нервових волокон, що відходять від головного і спинного мозку. Збираючись у пучки різної товщини, нервові волокна утворюють нерви, які зв’язують головний і спинний мозок зі всіма органами та системами організму. 
За функціями нервову систему поділяють на соматичну і вегетативну. Соматична нервова система іннервує опорно-руховий апарат і всі органи чуттів, а вегетативна нервова система регулює процеси обміну речовин та роботу всіх внутрішніх органів (серця, нирок, легень та ін.).. 
Спинний мозок розміщений у хребтовому каналі. В ньому розрізняють сіру речовину, в якій переважають нервові клітини різного розміру та форми, і білу речовину, утворену відгалуженнями нейронів довжиною 1 м і більше. Зі спинного мозку виходить 31 пара змішаних нервів, які своїми тонкими гілочками обплітають всі частини тіла. 
Головний мозок заповнює порожнину черепа і включає мозковий стовбур у складі продовгуватого, середнього, проміжного мозку й мозочка та передній, або великий мозок, поділений на дві півкулі. 
Стовбур мозку зверху покритий білою речовиною, а сіра речовина всередині утворює ядра, від яких відходять 12 пар черепно-мозкових нервів. У сірій речовині мозкового стовбура містяться дихальний, серцевий, судинно-руховий центри, а також центри, які регулюють скорочення м’язів, обмін речовин, потовиділення. Мозочок виконує функції координації рухів, регулює м’язові скорочення та діяльність внутрішніх органів. В центральній частині стовбура мозку міститься ретикулярна формація у вигляді сітчастого утворення, так звана неспецифічна. Призначення її — за допомогою імпульсів регулювати збудливість центральної нервової системи (підвищувати або пригнічувати). 
Великі півкулі головного мозку також складаються із сірої і білої речовини. Біла речовина утворена нервовими волокнами і розміщена всередині. Сіра речовина складається з нервових клітин і глії, розміщена зверху і утворює кору головного мозку. 
Глії — це допоміжні клітини, які є опорою для нервових клітин, виконують функцію їх живлення і зосереджують резервні енергетичні речовини. 
Нервові клітини кори головного мозку за допомогою відгалужень зв’язані між собою та нервовими клітинами, розміщеними в різних ділянках тіла. 
Кора головного мозку є вищим відділом центральної нервової системи і функціонує у взаємодії з нижніми відділами. Вона забезпечує взаємодію організму із зовнішнім середовищем, регулює і контролює всі функції організму. 
Центри регуляції різних функцій організму локалізовані в певних зонах кори. Розрізняють сенсорні, моторні та асоціативні зони. Сенсорні зони — це мозкові відділи різних органів чуттів (зорового, слухового, больового і т. ін.). Моторні зони кори управляють рухами. 
Сенсорна і моторна зони займають невелику частину поверхні кори. Основна її частина являє собою асоціативні зони, які здійснюють зв’язок між всіма сферами кори. Діяльність асоціативних зон лежить в основі вищих психічних функцій — пам’яті, логічного мислення, уяви, навчання. 
Головною структурною і функціональною одиницею нервової системи є спеціалізована нервова клітина — нейрон (неврон). Вона складається з тіла і відгалужень: одного довгого — аксона і багатьох коротких — дендритів. 
Основними властивостями нервової тканини, а також м’язової є збудливість і провідність. Збудливість — це здатність розвивати збудження у відповідь на подразнення; провідність — це здатність передавати збудження від одних клітин до інших. Передача збудження з одного нейрона на інший, на м’яз чи інші периферійні органи здійснюється за допомогою спеціального механізму — синапса. 
Функціями нейронів є сприймання подразнень, їх перероблення, передавання інформації (імпульсів) і формування відповідної реакції. 
За функціями розрізняють три групи нейронів: 
● аферентні (чутливі, сенсорні), які сприймають, переробляють і передають інформацію до центральної нервової системи; 
● проміжні, або вставні, які здійснюють контакт між нервовими клітинами; 
● еферентні (рухові, моторні), які посилають імпульси до робочих органів, забезпечуючи ефект діяльності. 
Нервові волокна (відгалуження нейронів, покриті оболонкою) поділяються на два види: 
● аферентні (доцентрові), які передають інформацію від периферійних тканин і органів до центральної нервової системи; 
● еферентні (відцентрові), які передають команди від центральної нервової системи до робочих органів. 
Доцентрові нерви мають особливі сприймальні апарати в усіх органах і тканинах організму — рецептори. 
Рецептор — нервово-фізіологічний апарат, який сприймає подразнення із зовнішнього або внутрішнього середовища і перетворює його на нервовий імпульс. У рецепторах різні види енергії перетворюються на нервовий процес — збудження. 
Рецептори, які сприймають подразнення із зовнішнього середовища, називаються екстерорецепторами. Сигнали від органів і тканин самого організму сприймають інтерорецептори. Подразниками клітин, які мають особливо важливе значення в життєдіяльності організму, є нервові імпульси. 
У 1863 р. І.М. Сєченов опублікував роботу під назвою «Рефлексы мозку». У ньому він навів переконливі докази рефлекторної природи психічної діяльності, вказавши, що жодне враження, жодна думку не виникають власними силами, що подальшим приводом є дію якийсь причини – фізіологічного подразника. , різноманітні переживання, почуття, думки зрештою ведуть, зазвичай, якісь відповідним діям. 
На думку І.М. Сєченова, рефлекси мозку включають три ланки. Перше, початкова, ланка – це порушення органів почуттів, викликаного зовнішніми впливами. Друге, центральне, ланка – процеси порушення та гальмування, які у мозку. Третє, кінцеве, ланка – руху, і дії людини, тобто. її поведінка. Всі ці ланки взаємозв'язані й обумовлені. 
Продовжувачем ідей І.М. Сєченова став інший геній вітчизняної науки – Іване Петровичу Павлов . Він створив ввчення про безумовних і умовних рефлексах. Дослідження І.П. Павлова у сфері кровообігу і травлення підготували грунт початку фізіологічного вивченню найскладнішої функції організму – психічної діяльності. 


21.12.2015; 07:24
хиты: 132
рейтинг:0
Естественные науки
науки о жизни
физиология человека
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь