Проблема свідомості, як правило, постає перед психофізіоло( гом у тому випадку, коли вивчається функція сприйняття вер( бальних і невербальних стимулів, їхня оцінка, ухвалення рішен( ня й організація відповідної довільної поведінкової діяльності у вигляді словесного звіту чи ж якого(небудь руху, що сигналізує іншій людині про те, що відповідний стимул суб’єктом впізна( ний. Інформація, закодована у виді нервових імпульсів, по спе( цифічних чуттєвих нервах надходить у відповідні області кори великих півкуль головного мозку і там переробляється. Людина усвідомлює цю інформацію і повідомляє про це оточуючих. Ра( зом з тим інформація може надходити в кору великих півкуль і у випадках, коли людина знаходиться в несвідомому стані.
Надзвичайно важливими особливостями свідомості здоро( вої людини є її переривчастість і вибірковість. Досвідомий відсів інформації здійснюється за допомогою спеціальних нервових механізмів, що створюють у вищих відділах головного мозку найкращі умови для усвідомленого сприйняття значущих у даний момент явищ оточуючого середовища. Отже, для усвідом( лення якого(небудь зовнішнього явища недостатньо тільки над( ходження інформації про нього в кору головного мозку і збуд( ження там нервових клітин. Психофізіологи в багатьох лабораторіях світу намагаються виявити і вивчити критичні зміни в мозку, пов’язані з усвідомленням явищ оточуючого середовища, з визначенням умов, при яких мозкові процеси починають супроводжуватися свідомістю [3].
