Мовлення – це історично сформована в ході діяльності людей форма спілкування, опосередкована мовою. Під мовлен( ням розуміють як сам процес говоріння (мовленеву діяльність), так і його результат (мовленеві твори, що фіксуються пам’яттю чи письмом). Мовлення займає особливе місце серед когнітив( них процесів, оскільки воно включається в різноманітні пізна( вальні акти (мислення, сприйняття, відчуття) і забезпечує вер( балізацію одержуваної людиною інформації.
Мовлення являє собою багатоланковий психофізіологічний процес, що складається з різних елементів. Воно включає три основні ланки: сприйняття мовлення, продукування мовлення і "внутрішнє мовлення". Цей процес заснований на роботі різних аналізаторів і містить у собі периферичний рецептор, провідні нервові шляхи, центральну ділянку кори головного мозку, яка відповідає за діяльність даного аналізатора.
Виділяються три основні функції мовлення: комунікативна, регулююча і програмуюча.
Комунікативна функція забезпечує спілкування між людь( ми. Мовлення використовується для передавання інформації і