Вчені створюють теоретичні конструкти, щоб описати і пояснити події, що вони вивчають. У системі Келлі ключовою теоретичний конструкт – це є термін конструкт.
Келлі визначив «понятійні системи, чи моделі» як особистісні конструкти. Інакше висловлюючись, особистісний конструкт – це ідея думку, якого людина використовує, аби збагнути чи інтерпретувати, пояснити передбачити свій досвід. Він є стійкий спосіб, яким століття осмислює якісь аспекти неминучого у термінах схожості і контрасту (прикладами особистісних конструктів може бути: «схвильований – спокійний», «розумний – дурний», «чоловічої – жіночий», «релігійний – нерелігійна», «хороший – поганий» та інших).
На думку Келлі, кожен із нас сприймає дійсність шляхом власних моделей чи конструктів, необхідні створення несуперечливої картини світу.
Відповідно до поданням щодо людях як про учених Келлі стверджує: треба лише людині припустити, що з допомогою даного конструкта можна адекватно прогнозувати передбачити якусь подію у своєму оточенні, як і почне перевіряти це припущення щодо подій, котрі настали. Якщо конструкт допомагає точно прогнозувати події, людина, мабуть, збереже його. І навпаки, якщо прогноз не підтвердиться, конструкт, виходячи з якого він було зроблено, мабуть, піддасться перегляду і навіть загалом бути виключений.Валидность конструкта перевіряється з погляду його прогностичної ефективності, ступінь якій у змозі змінюватися.
Келлі припускав, що це особистісні конструкти біполярні і >дихотомични за своєю природою, тобто сутність мислення людини залежить від усвідомленні життєвого досвіду в термінах чорного чи білого, а чи не відтінків сірого. Точніше, переживаючи події, людина помічає, якісь події схожі один на одного й у своїй від інших.
Подібно магніту, все конструкти мають два протилежних полюси. те, що два елемента вважаються схожими чи подібними, називається емерджентним полюсом, чи полюсом подібності контрасту; те, що вони протилежні третьому елементу, називається імпліцитним полюсом, чи полюсом контрасту конструкта. Отже, кожен конструкт має емерджентним і імпліцитним полюсами. Мета теорії особистісного конструкта – пояснити, як люди інтерпретують і прогнозують свій життєвий досвід з погляду й відмінностей.
Келлі відмовився від дослідження процесів, шляхом які людина інтерпретує свій життєвий досвіду у певному напрямку. Він брав до уваги питання індивідуальних розбіжностях стосовно походженню та розвитку особистісних конструктів.
