1) риса особистості - не тільки номінальне, а й реальне позначення, тобто вони справді властиві людям, а не є наслідком теоретичних узагальнень;
2) риса особистості є більш узагальненою якістю, ніж звичка. Звички, об'єднуючись, зливаються в риси;
3) риса особистості - рушійний елемент поведінки
4) наявність рис можна встановити емпірично
5) риса особистості лише відносно незалежна від решти
6) риса особистості не є синонімом моральної або соціальної оцінки. Негативний полюс вираженості риси - не завжди "погано", а позитивний - не завжди "добре";
7) рису можна розглядати або в контексті особистості, у якої її виявили, або за її поширеністю в суспільстві;
8) неузгодженість деяких учинків з рисою не є доказом її відсутності у людини.Спочатку Г.-В. Олпорт розмежував загальні (вимірювані, узаконені) риси , та індивідуальні (морфологічні), які не допускають порівнювання з іншими людьми (їх він позначив пізніше як індивідуальні диспозиції; саме вони, за Олпортом, і становлять основний інтерес для психології особистості).
Серед диспозицій можна виокремити найбільш і найменш виражені. Кардинальні диспозиції - це риси, що позначають весь життєвий шлях людини (наприклад, схильність до співчуття). Центральні диспозиції - тенденції в поведінці, які легко помічає оточення. Bтoринні диспозиції - надання переваг і ситуативні прояви людини. У процесі виокремлення рис використовують такі методи:
1. Концептуалізація - пошук рис, що відповідають теоретичним уявленням (Ф. Гальтон, О. Лазурський).
2. Психосемантичний метод, Ґрунтується він на явищі синестезії - взаємодії подразників різних модально-стей - і спирається на те, що кожна людина володіє власним семантичним простором, основними вимірами в якому є сила, активність і оцінка. Тому будь-який об'єкт (явище) незалежно від свого бажання людина сприймає як сильний - слабкий, активний - пасивний, добрий - злий.
3. Факторний аналіз, призначений переважно для виявлення характеристик, які не піддаються безпосередньому спостереженню, проте можуть впливати на цілий "пласт" властивостей.
