• сила збудження і гальмування;
• рухливість цих процесів;
• врівноваженість збудження і гальмування.
Послідовники й учні І.П.Павлова зазначили, що найбільш значимим відкриттям І.П.Павлова було не вчення про темперамент чи другу сигнальну систему, а відкриття ним загальних властивостей нервових процесів - збудження і гальмування.
1. Сила нервових процесів визначає працездатність нервової системи.
2. Врівноваженість нервових процесів - це
баланс між процесами збудження і гальмування.
3. Рухливість процесів збудження і гальмування - швидкість зміни збудження і гальмування.
Але, як показали дослідження Павлова, особливості вищої нервової діяльності обумовлені не однією із властивостей, а завжди їх сукупністю, поєднанням у певних співвідношеннях.
1. Слабкі тварини складають один тип.
Отже, слабка, чутлива, легко гальмівна нервова система є типом ВНД - слабким.
2. Сильний тип поділяється на врівноважений і неврівноважений.
3. Сильні врівноважені, в свою чергу поділяються на рухливий та інертний типи - в залежності від того, швидко чи повільно відбувається зміна нервових процесів.
Таким чином, три властивості нервової системи в класифікації І.П.Павлова в різних поєднаннях дали чотири типи ВНД.
1) слабка нервова система - слабкий тип - меланхолік;
2) сильна, неврівноважена нервова система - нестримний тип - холерик;
3) сильна врівноважена рухлива нервова система - живий (жвавий) тип - сангвінік;
4) сильна врівноважена інертна система - інертний, спокійний тип - флегматик.
І. П. Павлов виділив і три "чисто людських типу" вищої нервової діяльності:
* Представники розумового типу (переважає активність другої сигнальної системи мозку лівої півкулі)
* У людей художнього типу (переважає активність першої сигнальної системи мозку правої півкулі)
* Більшість людей (до 80%) відносяться до "золотої середини", середнього типу.
