2) динамічність. Наростання емоційної напруги неминуче змінюється її зниженням. Підвищується вона під час очікування: що ближча подія, то сильніше наростає напруга. Це відбувається і за постійної дії на людину неприємного подразника. Настання події сприймається як полегшення, умиротворення чи цілковите знесилення;
3) домінантність. Сильні емоції здатні придушувати протилежні емоції, не допускати їх у свідомість людини;
5) адаптація. За тривалого повторення вражень емоції та емоційний тон відчуттів притупляються, втрачають гостроту переживань;
6) упередженість (суб'єктивність). Прояв емоцій залежить від особистісних смаків, інтересів, моральних настанов, досвіду і темпераменту людини, а також ситуації, у якій вона перебуває. В одних людей небезпека викликає страх, в інших - радісний, піднесений настрій;
7) заразливість. Людина в яскраво вираженому емоційному стані може мимоволі передавати свій настрій, відчуття іншим людям, які спілкуються з нею. Унаслідок цього виникають загальні веселощі або нудьга, паніка;
8) пластичність. Конкретна емоція може сприйматися з різними відтінками і навіть як емоція різного знаку (приємна або неприємна). За певних умов страх може сприйматися негативно або як джерело задоволення, випробування «гострих відчуттів»;
9) іррадіація. Настрій (емоційний стан) може переноситися з обставин, що його викликали, на все, що людина сприймає. Щасливому «все посміхається», здається приємним і радісним;
10) перенесення. Ця властивість є близькою до іррадіації. Наприклад, приємні спогади дитинства, пов'язані різними думками, переносяться на людей, які також там виросли;
11) амбівалентність. Людина може одночасно відчувати позитивний і негативний емоційні стани;
12) «перемикання». Предметом (об'єктом) однієї емоції може стати інша емоція: відчуття сорому від своєї радості, насолодження страхом, смутком тощо;13) породження одних емоцій іншими.
