29. Особливості вивчення епічних творів

Епічні твори, вивчення яких передбачене програмою з української літера­тури для середньої школи, різноманітні (казка, оповідання, байка, поема, новела, повість, памфлет, роман та інші жанри). Основою епічного твору є сюжет, який становить собою послідовний ланцюг подій, умотивований ідейним задумом письменника. Важлива роль в епічному творі належить і позасюжетним елементам — портретам, пейза­жам,- описам обстановки, публіцистичним, ліричним відступам тощо.

У методичній літературі визначають 3 аспекти вивчення епічних творів:

1. Осмислення проблемно-тематичного та сюжетно-композиційних особливостей твору.
2. Робота з ключовим епізодом.
3. Осмислення авторської позиції.

План аналізу епічного твору (за Г. Токмань):1)історія написання твору2)історична основа3)рід, жанр, жанровий різновид4)тематика, проблематика5)композиція (зовнішня; сюжет і конфлікт в його основі, поза сюжетні компоненти, персонажі)6)характеристика дійових осіб7)ідейний зміст твору, емоційні оцінки автора8)мовно-стильові особливості9)введення в мистецький контекст.У засвоєнні предметного змісту епічного твору велика роль належить складанню планів. Ця робота привчає учнів стежити за розгортанням сюже­ту, бачити чітку послідовність взаємозв'язаних між собою картин життя, своєрідність побудови твору, особливості описів, причинно-наслідкові, часові та просторові зв'язки між його окремими компонентами. За характером мовностилістичних засобів розрізняють звичайний, цитатний і комбінований плани, за побудовою — прості й складні, за змістом — плани переказу сюжету чи окремих його епізодів.

Одним із засобів посилення уваги учнів до змісту і форми художнього твору є близька до тексту розповідь (переказ). Види переказів: простий, стислий, докладний, вибірковий, творчий. З метою розвитку в учнів відтворюючої уяви у молодших і середніх класах практикують так зване «усне малювання», яке ще називають уявним малюванням. Доцільно брати невелике оповідання чи певний епізод твору. Спочатку учні вичленовують взаємно пов'язані між собою картини і придумують до них заголовки, потім міркують над тим, як би вони намалювали ці картини, на які б деталі звернули увагу, що показали б на першому і що на другому плані, як би розкрили психічний стан героїв.Під час вивчення художніх творів можна практикувати і такий вид робо­ти, як складання кіносценарію. Він розвиває в учнів творче мислення, вну­трішнє бачення взаємно пов'язаних між собою компонентів твору:

1. вибір для екранізації завершеної частини твору;
2. виділення у тексті основних епізодів;
3. визначення назви сценарію, перелік героїв фільму;
4. аналіз тексту кожного епізоду;
5. підготовка чорнового варіанту сценарію.

Інсценізація