Категорія способу дієслів — це граматична категорія, що виражає відношення дії до дійсності. У сучасній українській мові розрізняють три способи дієслів: дійсний, наказовий і умовний. Дійсний спосіб виражає реальну дію, що пере бігає в часі. Дійсний спосіб протиставляється умовному і наказовому способам тим, що має часові форми. Наприклад: Солдати зскочать, підштовхнуть (де в них береться сила?) і за машиною ідуть, щоб знову не засіла (Перв.). Наказовий спосіб виражає прохання, побажання, спонукання або наказ. Наприклад: Ти шапку скинь і низько поклонись. Бо ліс — це світлий храм. Святиня наша (Бич.). Аналітичні форми наказового способу творяться за допо могою частки хай (нехай), що додається до форм 3-ї осо би теперішнього чи майбутнього часу: хай (нехай) хай скажут
Умовни й спосі б виражає дію не реальну, а тільки бажану або можливу за певних умов. Наприклад: Полеті ла б я до тебе, Та крилець не маю (Нар. тв.). Дієслова в умовному способі часу не виражають. Форми умовного способу аналітичні. Вони творяться за допомогою частки би (б), що додається до форм минулого часу дійсного способу. Форми умовного способу виражають значення роду і числа за допомогою закінчень (третя особова парадигма). Частка би (б) може входити до складу умовного сполуч ника аби, якби або сполучника мети щоб, наприклад: Якби от проміння золоті у струни чарами обернути, я з них зробила б арфу золоту (Л. У.). Примітка . Частка би (б) походить від давньої форми 2-ї і 3-ї особи однини аориста дієслова бути.
Категорія часу виражає відношення дії до моменту мовлення. В основі цієї граматичної категорії лежить розуміння часу як об'єктивно-реальної форми буття. У сучасній українській мові дієслова мають значення чо тирьох часів: теперішнього, майбутнього, минулого і давно минулого. Усі чотири часи розрізняються за значеннями і мають виразні морфологічні ознаки. Часові значення дієслова ви ражаються в дійсному способі, умовний і наказовий спосо би часу не виражають. Категорія часу тісно пов'язана з ка тегорією особи і виявляється в особових (та родових, що були колись особовими) формах.
Теперішній час означає дію, яка відбувається в момент мовлення або збігається з моментом повідомлення про неї, наприклад: Виходить сонце, і зірки роси поволі гаснуть білих хмарах цвіту (М. В.). Дієслова в теперішньому часі виражають: а) дію, що збігається з моментом мовлення про неї: Я пишу тобі зно- 282 ву, друже мій (Рил.); б) дію тривалу або постійну: Спокон віку Прометея там орел карає, що день божий довбе ребра й серце розбиває (Т. Ш.); в) дію, що є властивістю істоти або предмета: Весною в селі встають рано (Гр. Тют.); Земля обертається навколо своєї осі.
Майбутній час означає дію, що здійсниться або триватиме після розмови про неї, наприклад: Я візьму землі у жмень ку, натрушу з квіток краси і на всю округу дзенькну свіжим голосом роси (Бич.); Форми майбутнього часу можуть виражати тривалу (необ межену в часі) дію і одноразову або обмежену із вказівкою на завершеність. Відповідно вони творяться від основ дієслів недоконаного і доконаного виду. Аналітична , або складена , форма майбут нього часу твориться способом додавання до інфінітива (недо конаного виду) допоміжного дієслова бути в особових формах, наприклад: буду співати, будеш співати, буде співа ти, будемо співати, будете співати, будуть співати. Синтетичн а форма майбутнього часу твориться від інфінітива недоконаного виду додаванням суфікса -м- (це залишок архаїчного допоміжного дієслова мти- в особових формах) та особових закінчень, наприклад: казатиму, казатимеш, казатиме, казатимемо, казатимете, каза тимуть.
Минулий час означає дію, що відбувалася або відбулася до моменту мовлення, наприклад: Могутнім спокоєм дихало чорнолісся (Ст.); Скільки днів пролетіло над нами! (Goc). Форми минулого часу творяться від основи інфінітива дієслів доконаного і недоконаного виду. Формальним показником минулого часу є суфікс -л- або його видозмінений фонетичний варіант -в- (-ÿ-), що приєдну ється до основи інфінітива. Форми минулого часу в сучасній українській мові виражають за допомогою флексій значення роду (в однині) і числа, наприклад: возив, возила, возило, возили.
