Залишивши педагогічну працю і живучи в селах поблизу Харкова, Г.Сковорода нап. знамениту збірку байок «Байки Харківські», яка скл. з 30 байок, що нап. протягом 1669-1764рр. У них, з одного боку, автор продовжував традиційну тематику байок Антонія Радивиловського байок з риторик і поетик, а з другого — виступає як новатор, що розширює ідейно-тематичні горизонти байки. Г. Сковорода підносить у байках дружбу, любов, розум та позитивні людські риси, показує, що справжня цінність людини визначається не одягом, зовнішньою красою, багатством, походженням, посадами, тобто не зовнішніми, а вн. якостями. Ці якості — розум, знання, працьовитість, чесність, справедливість — визначають учинки кожної людини. Найбільший інтерес становлять байки, в яких Г. Сковорода викриває негативні явища тогочасного суспільства.
Кожна байка композиційно скл. з 2 –х частин – основного сюжету та «сили»( оровідної чи дидактичної). Виразний нац..колорити, явне філософське начало. Тому у моралі (силі він проголошує ідеї, доводить істини.
Найбільший інтерес для нас мають байки, в яких Сковорода викриває негативні явища своєї сучасності. Насамперед байкар таврує згубність честолюбства, нестримного прагнення до багатства,. Серед байок є також такі, які спрямовані проти ненаситного і зажерливого панства, його гонитви за славою і чинами. Особливо цікава з цього погляду байка «Жаби». Байкар показує, що прагнення до багатства пов’язане з небезпеками і клопотами, які, не приносячи справжнього щастя, призводять до втрати людиною внутрішньої свободи.
Серед його байок є кілька виразно сатиричних, спрямованих проти ненаситного й зажерливого панства, його гонитви за славою і чинами. Найвиразніше ця критика звучить у байці «Олениця і Кабан». Тут Сковорода, продовжуючи думку про те, що гідність людини визначається не зовн., а вн. якостями, формулює своє ставлення до стремлінь тогочасного панства. Він твердить, що не родом, не титулами і не маєтностями визначається гідність людей, а їх ділами.
Ознаки байок Г. Сковороди:
• писані прозою;
• здебільшого побудовані на діалогах і контрастах;
• розмова дійових осіб часто носить полемічний характер;
• містить дві частини: фабулу (коротка розповідь, діють переважно алегоричні уособлення — звірі, птахи, комахи, явища природи, предмети, іноді люди) і сентенції;
• сатирична спрямованість;
• наявність моралі («сили») — народна приказка, прислів’я, стисла або влучна мораль.
Байка «Бджола та Шершень». Мораль проста: праця повинна стати для людини природною потребою, «найсолодшою поживою». Тільки тоді життя матиме зміст і красу. На підтвердження своєї думки Г. Савич наводить цілий ряд цікавих прикладів, посилаючись на мисливську собаку, найвеселішу тоді, коли полює на зайця, на домашнього кота, який, зловивши мишу, не їсть її, нарешті, на замкнену в достатку бджолу, яка вмирає з нудьги, бо не може літати по цвітоносних луках. Байкар переконує, що нема гірше, як купатися в достатку і смертельно мучитися без природного діла, і нема більшої радості, як жити за натурою.
