Інтермедія – коротка дія, вигадана або справжня, яку розігрують між актами комедії і трагедії.
Тема може бути пов’язана або не пов’язана з основною, серйозною дією.
Зміст – кумедні і жартівливі анекдоти, історії, оповідання.
Українські поетики не розглядають теорію інтермедій, жанр реалізується лише на практиці.
Комедія відтворює характери легковажні…У комедії мова простонародна, низька. У комедії слова звичайні, загальновживані, буденні, властиві тісній дружній бесіді…У комедії більш знижені і стримані настрої, як надія, радість, легка скорбота.
Комічний зміст інтермедій може з успіхом черпатися з життя ринку: трактирів, харчевень, і в зв’язку з цим актори можуть зображати шинкарів, кухарів, ковбасників, п’яниць, дурнів, божевільних, глухих, сліпих, шахраїв, підлабузників або лестунів і до того ж губатих, патлатих, головатих, потвор, які вже самим своїм виглядом викликають сміх.
У своєму розвитку українська інтермедія як форма репертуару пройшла кілька стадій, і вже цим вона відрізняється від серйозної драми, де… повернення назад було звичайним явищем… теорія займалася ними мимохідь, складання їх доручали і учням, і спочатку роль їх була суто службовою – дати глядачам деякий відпочинок від напруження високих думок, навіяних серйозним дійством.
В інтермедії все просто: і постановка, що навряд чи потребувала декорацій та якоїсь бутафорії, крім тої, яку легко було знайти в будь-якій хаті, і композиція, і форма вислову, і сюжетна тема.
