Ф. Прокопович також є автором поезії «Про папський вирок Галілею». Італійський астроном стверджував, що центром світобачення є сонце, а не земля. Прокопович у своїй поезії засуджує папу і прославляє вченого,»варваре, гідний закон твій про світобудову, Гаркавцю, А Галілеїв вогонь пищить безжально його».
Тут чітко виражена позиція невтручання віри в наукові справи, що, по суті, й розділяло західника Прокоповича і «візантійців», які не могли ні відректися від грубих забобонів, ні прийняти абстрактне уявлення про Бога. Протиставлення папи гострозорій рисі нагадує нам про новітні позауніверситетські, не контрольовані церквою осередки вченості — академії, первістком яких була італійська «академія рисеоких».
Раціоналістична побудова етики торувала шлях філософії «raison d’état», «державного інтересу», який виправдовує всі компроміси з совістю. Природа людини велить, «з одного боку, єство любити, собі і іншому не творити, що нам не любо, а з іншого боку, злоба роду розтлінного розорити закон цей наважиться без коливань, завжди і скрізь бажаний був сторож і захисник і сильний поборник закону і то є державна влада»
