Іван Мазепа був пристрасною і схильною до захоплень натурою, мав хист до віршування, умів грати на бандурі, захоплювався мистецтвом, колекціонував зброю. Відомі його поезії: «Дума», пісня про чайку-небогу псалом та інші.
Постійно дбав про розвій освіти та культури в Україні. Добре відома допомога гетьмана православній церкві. Доба Мазепи — це час політичного, культурного та економічного зростання України. Майже три століття по смерті його обливали брудом чужі та свої. Та цей бруд не чіплявся світлого імені гетьмана.
Образ Мазепи широко представлений у світовій літературі, малярстві, музиці. Про Івана Мазепу писали Вольтер, Байрон, Гюго, Рилєєв, Пушкін та багато інших зарубіжних і вітчизняних письменників, зокрема українські письменники й поети Тарас Шевченко, Михайло Старицький, Богдан Лепкий, Володимир Сосюра. Оцінки діяльності гетьмана в літературних та історичних творах неоднозначні й суперечливі.
1829 року з'явилася поема О. Пушкіна "Полтава". Поет трактує образ Мазепи саме так, як вимагала офіційна царська влада та історіографія того часу. У поемі Пушкіна Іван Мазепа — злодій, якому немає прощення, підлий зрадник, що не виправдав довір'я російського царя, холоднокровний і безжальний негідник, який готовий, не вагаючись, пролити ріки людської крові.Пушкін у своїй поемі так характеризує українського гетьмана Мазепу: "злодей", "гордый злодей", "мощный злодей", "Иуда, коварная душа", "гетман скрытый", "изменник русского паря", "враг Мазепа", "враг России", "святой невинности губитель", "любовник жестокий", "старик надменный", "злой старик", "старый коршун"... Його діями, за Пушкіним, керує виключно дрібне самолюбство, бажання відомстити Петру І за особисту образу.Український поет Володимир Сосюра створив глибоко патріотичну поему "Мазепа", у якій, відступаючи від загальноприйнятої в Росії думки, відтворив справжнього Мазепу — борця за свободу своєї країни, тим самим історично реабілітував його. В. Сосюра, на відміну від Пушкіна, по-своєму трактує образ Мазепи. Не ідеалізуючи його, поет творить художній образ, а не політичний портрет гетьмана, намагається розкрити психологію його особистості і через цей образ піднести ідею державності України, її незалежності.
У поемі Сосюри Мазепа "любив Вкраїну... душею", бажав їй добра і волі, шукав шляхів до утвердження її сили і суверенності. Але трагедія Мазепи полягала в тому, що його не підтримав народ.У творчості Т. Г. Шевченка є немало роздумів про долю України, її пригнобленого народу і Запорозької Січі, зруйнованої за наказом Петра. Поет жалкує, що не відбулося об'єднання сил фастівського полковника Семена Палія та лівобережного гетьмана Івана Мазепи. Тоді по-іншому розгорнулися б події на Україні й там не панував би цар-деспот. До гетьмана Івана Мазепи у Т, Г. Шевченка немає ворожого ставлення. В поезії «Чернець» згадано «сивого гетьмана», арешт і заслання Семена Палія в Сибір. У повісті «Близнецы» мовиться про переяславського полковника Івана Мировича, названого «другом и соучастником прокленаемого Мазепы», говорить про зруйнування Батурина російськими військами 1708 року. Немає сумніву, що Кобзар співчутливо ставився до трагічної долі України і її гетьмана Івана Мазепи. Англійський поет Байрон, який загинув у боротьбі за свободу грецького народу, з глибокою симпатією поставився до старого гетьмана, наблизив його до широкого загалу європейського і світового читача.
