На жаль, мало хто з читачів знає, що гетьман Мазепа був непересічним поетом. До нашого часу дійшли чотири його вірші й кільканадцять листів,адресованих Мотрі Кочубеївні, що була закохана в нього. Ці писання виявляють великий хист саме поета, а не віршаря, яких тоді було багато. Гетьман Мазепа, високоосвічена людина, просто не міг не писати віршів. Іван Мазепа, за свідченням автора "Історії русів", "досконалий знавець військовоїсправи", якого " за вченість і бувалість вельми поважали", проявив свою"глибоку мудрість" і в царині літератури. Найранішній вірш - це 13-стопова епіграма, опублікована в журналі"Русская старина" (1871). До цього причинився Гаврило Добринін, якийпереписав її з одного молитовника, на жаль із помилками, бо не знавтогочасної української мови. Тому Дмитро Чижевський узявся за його реставрацію.
Гди будеш посій книзі Благого благати,
Не рач і мене, молю, в ов час забувати”.
Іван Мазепа, полковий осавул.
Це свого роду рядки "на пам'ять" у Тараса Шевченка, "На незабудь Штернбергові" (1840). Один із найкращих віршів Івана Мазепи - ще до часу обрання його гетьманом, -"Дума", була вперше надрукувала Д.Н.Бантиш-Каменським у додатках до його книги "История малой России". "Дума" ("Всі покою щиропрагнуть") має виразне історичне підґрунтя. Осуджуючи своїх сучасників,коли міжусобна боротьба за гетьманський уряднемилосердно четвертувала Україну, доводячи її майже до загину, автор закликає "вкупі лихоодбивати", припинити отаманство і об'єднуватися під одну корогву.
Озмітеся всі за руки,
Не допустіть горкой муки.
Матці своїй больш терпіти
Нуте врагов, нуте бити!
... За віру хоч умріте
І вольностей бороніте.
Нехай вічна буде слава,
Не чрез шаблю маєм права! Більшої агітації, більшого оптимізму, більшого завзяття годі й сподіватися. Мазепина "Дума" - це бойовий заклик до боротьби за визволення України, висловлений афористично, з великою дозою емоцій. Відносно авторства "Думи" вже згадано, що першим, хто приписував її гетьманові Мазепі, був Кочубей. Це важливе свідчення сучасника. Щодо авторства "Пісні про чайку" маємо таке твердження в "Історії русів": "Пісня про чайку", "Пісня про чайку небогу" чи просто "Чайка"має разом з приспівами 45 рядків. Народні виконавці, усно передаючи пісню з покоління в покоління, її змінили. Тепер вона має лише 24 рядки,поділені на шість строф і без приспіву. Козацько-гетьманська атмосфера відійшла в минуле; з'явилися чумаки, що їдуть в Крим по сіль, але страдницька доля України залишається та сама, що й раніше. Під чумаками треба добачати різних загарбників - татар, ляхів і москалів, що сунули на Україну. Тому пісня і кінчається прокляттям на їхню адресу:
Бодай же ви, чумаченьки,
"У Крим не сходили,
Як ви моїх чаєняток
У каші зварили"
Як згадував невідомий автор "Історії русів", чайка у вірші Мазепи
уособлює "страдницьку і гноблену" Україну, чиїх "діток забірати" приходять женці, загарбники.
До творчості гетьмана Мазепи треба зарахувати його листи до Мотрі Кочубеївни, мабуть, уперше надруковані в книзі "История Малороссии"Миколи Маркевича. Що гетьман Мазепа не був байдужий до щирих почувань Мотрі, свідчать звертання та окремі фрази в листах: "Моє серденько, мій квіте рожаной", "моє сердечне кохання", "моє серденько", "моя сердечна коханая". У деяких листах, особливо у третьому, проривається справжня поезія в дусі фольклорних пісень: „коли мене любиш, не забувай же, коли не любиш, не споминай же. Спомни свої слова же, любить обіцяла, на щось мені й рученьку біленькую дала."
Незважаючи на те, що літературна творчість гетьмана Мазепи кількісно незначна - усього чотири вірші та 12 листів - її значення для українського письменства дуже велике. "Дума" стала "документальною ілюстрацією тогочасного стану України", підсумком "політичної філософії!І.Мазепи, державного діяча, який планував зробити "свою країну незалежним князівством".
