Найбільше враження звісно справляє Літопис Самійла Величка − не обсягом, а художністю. І як творові історіографії йому немає рівних. Відома дослідниця давньоукраїнської літератури В. Колосова виявила в московських архівах сім книжок з автографом: "З книг Самоїла Величка, канцеляристи". Потрапили вони туди невідомими шляхами, як невідомий шлях самого літопису до 1840року, коли російський історик М. Погодін придбав його на аукціоні.
В основі твору – враження автора після подорожі Правобережною Україною у 1702 р. Він побачив страшне запустіння рідної землі, яку до війни Б.Хмельницького поляки слушно називали раєм світу, і запитував себе – чому зробилася пусткою "ця красна колись і переповнена всілякими благами земля, частка вітчизни нашої україно-малоросійської… "Величко ж описує побачені на власні очі "покриті мохом, очеретом і зіллям просторі поля і розлогі долини, …занедбані озера» "… "в різних місцях багато людських кісток сухих і голих, - їх покривало саме тільки небо". За приблизними підрахунками дослідника В.Степанкова, на Правобережній Україні з 1648 до 1676 рр. внаслідок різних обставин загинуло 90-92 відсотки населення – катастрофа для нації.
Панегірик Хмельницькому звучить у формі промови Самійла Зорки (дослідники вважають, що це вигадана автором постать) над могилою гетьмана. С.Величко постійно підкреслює, що використав діаріуш Самійла (Самуїла) Зорки, секретаря Хмельницького, і навіть в його уста вклав промову над домовиною гетьмана, називає Хмельницького доблесним вождем. Щодо цього твору, як і самого С.Зорьки, в науковій літературі різні думки: одні дослідники вважали цей діаріуш вигадкою, інші, н.д., В.Шевчук, вважає промову Зорки риторичною вправою самого Величка, але стверджує про достовірність самого діаріуша. Як і у всіх козацьких літописах, центральною постаттю твору є Б.Хмельницький – "яко вольний і значний шляхти руської син", "відомий в оказіях воєнних проти бусурман". Автор, порівнюючи його з Мойсеєм, підкреслює, що й після смерті продовжує жити образ "даного від Бога вождя". Цікаво, що пізніше і Франко теж назве Хмельницького українським Мойсеєм. С.Величко також ввів у свій твір оповідання про Кодацьку фортецю але чомусь переніс місце події у Броди.
Великий вплив літопису на Тараса Шевченка бачимо в його творах "І мертвим, і живим" ("Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають"), "Чигирине, Чигирине» " (".. заснула Вкраїна, буряном укрилась, цвіллю зацвіла, В калюжі, болоті серце прогноїла І в дупло холодне гадюк напустила А дітям надію в степу оддала"), "Великий льох".
У літописах Самовидця, Грабянки, у працях Соловйова, написаних за архівними документами, у творах М.Костомарова ім'я Зорки не зустрічається. Скептично до записок Зорки поставилися й такі вчені, як М.Грушевський, І.Франко, І.Крип'якевич, В.Іконников, М.Петровський.
