Засвоїти вживання розділових знаків у конструкціях із словами автора (а, А) і прямою мовою (П, п) можна, користуючись такими схемами:
А : „П” Мати благала Миколу: „Сину, не зачіпай ти осавули” (І. Нечуй-Левицький).
А: „П?” Горлов запитав ад'ютанта: „Огнєв є?” (О. Корнійчук). ·
„П”,— а. „Запам'ятайте це місце, Євгене”, – сказав Брянський (О. Гончар). ·
”П?” — а. „Чи всі ви живі та здорові? ”– гукнула Миша Пацюкові (Л. Глібов). ·
„П,— а,— п” «Бути хорошим гравером,– часом говорив Тарас,— значить розповсюджувати прекрасне й повчальне в народі» (О. Ільченко). ·
„П,— а.— П?” „Оце наша електростанція,— пояснював Іван Федорович.— Хіба не красуня?” ·
„П? – а. – П”. „У який шпиталь? — здивувався Валерій.— Я цілком здоровий” (П. Кочура). „П! – а. – П”. „Ох, голубе!– Лисиця застогнала.— Бодай би вже й не жить, як отаке терпіть» (Л. Глібов). ·
„П? – а: – П”. «Ну що, покатати тебе на літаку? – запитав Михайло в брата і, побачивши благальні очі Андріяна, додав: — Тобі не можна, малий іще» (О. Копиленко).
ЦИТАТИ
Слова або цілі речення, які наводяться буквально з чийогось висловлювання, з якогось твору чи документа, називаються цитатою. Цитата на письмі зазвичай виділяється лапками.
Якщо цитата супроводжується словами автора, то використовуються ті самі розділові знаки, що й у прямій мові:
Видатний український живописець висловлювався так: «Малюнок — кістяк живопису, на якому він тримається. Малюнок — життя твору, колір — його одяг» (Із журналу).
Якщо цитата виступає частиною речення, то вона починається з малої літери:
А. Монастирський підкреслював, що «реалізм — це не просто фотографія натури..., а серце художника».
Якщо цитата наводиться лише частково, то на місці пропущених слів ставляться три крапки.
Поетичні рядки, записані віршем, у лапки не беруться. Вказівка на автора не береться в дужки. Ці ж правила стосуються віршованих та прозових епіграфів:
Поставлю хату і кімнату, Садок-райочок насажу. Посиджу я і похожу В своїй маленькій благодаті. Т. Шевченко
Якщо вказівка на автора або на джерело цитати йде в одному рядку з цитатою, то вказівка береться в дужки, а крапка ставиться, як правило, після дужок:
Розкажи, як за горою сонечко сідає (Т. Шевченко).
