Ле́кція (лат. lectio - читання) — основна форма проведення навчальних занять, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу.
Лекція є основною формою навчального процесу у вищій школі. Мета лекції – розкрити основні положення теми, досягнення науки , з’ясувати невирішені проблеми, узагальнити досвід роботи, дати рекомендації щодо використання основних висновків за темами на практичних заняттях.
Основні риси лекції
Вузівська лекція має структуру набуття нових знань і містить такі елементи:
1. вступ, де дається мотивація навчання, чітке формулювання теми лекції та постановка завдання;
2. викладення в логічній послідовності окремих частин лекції;
3. висновки , що дають можливість осмислити лекцію в цілому і виділити основну ідею;
4. конкретне завдання на самостійну роботу;
Види лекцій:
· вступна
· тематична
· оглядова
· інформаційна
· підсумкова (заключна)
· комплексна
Переваги і слабкі сторони лекційної системи
Суттєвими перевагами є такі:
· лекція дає можливість реалізувати одну зі стрижневих ідей гуманної педагогіки (творча співпраця педагога зі студентами, спільна емоційна взаємодія);
· у лекції акумульовано великий обсяг наукової інформації з урахуванням новітніх досягнень тієї чи тієї науки;
· у процесі читання лекції можна врахувати специфіку професійної підготовки студентів, їхні інтереси;
· вирізняється своєю економічністю. Студент має можливість за порівняно короткий час отримати значний обсяг наукової інформації, до того ж насиченої найновішим матеріалом;
· лекція слугує своєрідним дороговказом для студентів, компасом у неосяжному морі наукової інформації;
Варто назвати і певні типові недоліки лекції:
· інформація, яку подає викладач, спрямована, в основному, на слухову пам'ять студентастуденти молодших курсів слабо володіють методикою і технікою сприймання змісту лекції та конспектування;
· лекція певною мірою привчає студента до пасивного привласнення чужих думок, не стимулює тягу до самостійного навчання, не забезпечує індивідуального, диференційованого підходу до навчання.