(1904 – 1973), Чилі, поет, акт.гром. і політ.діяч. 1923 -1а поет.зб. «Сутінки», прибл.30 книг («Місце проживання – земля», 1925-1935; «Двадцять віршів про кохання та одна пісня відчаю» 24, «Спроба безмежної людини»,26, «Іспанія в серці», 37; епопея «Загальна пісня»,50-нобел.премія). Риси: великомасштабне бачення світу («Заг.пісня»), прониклива ліричність, закоханість у реальний світ, у прир., у людину,любов до рідн.країни,до СРСР. Поет.новатор. не тільки у своєрідності його мови з багатством асоціат. образів і мінливим ритмом, але й у сполученні ліричн. і епічного початків. Пропагандист соцалізму (три «Пісні любові Сталінграду») Кн.«Я буду жити…» -проз. уривки з автобіографії поета «Зізнаюся, що я жив» і вірші, +ті, що не публ. раніше. В цій книзі Неруда - боєць, перекон. комуніст, супротивник імперіалізму й диктатор. режимів. 1926 - «Спроба безмежної людини», перехід від
модернізму, характерного для попереднього періоду його творчості, до
авангардизму, зб.віршів у прозі «Кільця», авангард. роман «Мешканець та його надія». 1936 –громад. війна в Іспанії, пише кн..віршів «Іспанія в серці», котра була надрукована під час облоги в Мадриді. Коли Неруда 1937 року оголосив, не маючи на те офіційного права, що Чилі підтримує республіканців, його було відкликано з Іспанії, проте уже через рік був скерований з короткочасною місією до Парижа, де допомагав республ. біженцям іммігрувати в Чилі.1943- відвідує руїни старод.міста інків Мачу-Пікчу. Враження – в осн.циклу творів «Вершини Мачу-Пікчу», що ввійшли до збірки «Загальна пісня».1948 Неруда у своїй сенатській промові публічно назвав чилійського президента Габріеля Гонсалеса Віделу іграшкою в руках США, після чого був звинувачений у державній зраді та позбавлений депутатського мандату. Відтак він був вимушений перейти на нелегальне становище. У вигнанні закінч.роботу над поемою «Загальна пісня» -скл. з 231 вірша загальним обсягом у понад 15000 рядків, котрий відображує історію та сучасність Латин.Америки, її народів та природи. Книга, видана в Мексиці 1950, у Чилі книга була заборонена та нелегально розповсюджувалась чилійськими комуністами. Деякий час Неруда мешкає в Італії. У цей час він знайомиться з Матільдою Уррутіа. Матільді присвячена книга «Вірші Капітана»(1952). 1973-74-посмертні видання восьми поетичних книг Неруди, а також книги спогадів «Зізнаюсь: я живий».
132.
