Відмова від приземлено-побутової “реалістичності” на користь вищої- поетичної-правди та на залучення не верб.компонентів вистави до ефективнішого худ.проникнення у внутрішню сутність речей. Про концепцію «ПТ» Вільямс вперше нап.у передмові до вид.«Скляного звіринця». Характерні риси: Пластика та ритм театральної вистави. Активність глядача спрямовується на віднаходження асоціацій, твір водночас залучає глядача до світу зображуваного та відволікає від нього. Створює у глядача певний настрій. Світовідчуття. Глядач оперує ракурсами бачення та асоціаціями, однак не може віднайти остаточні з них. Екран, музика, освітлення.Міфологізація-стирання традиційних уявлень реципієнта про явища дійсності, яке реалізується на нелогічній, асоціативній основі. Сприймання міфологізується-сценічний світ та світ реальний виступають як взаємопроникні, що у подальшому зал. глядачеві можливість "зустріти" побачені події у реал. житті. У «Скл. зв.» виразно проступили пров. теми драм. Вільямса: самотність людей, їх взаємне нерозуміння, прагнення сховатися ви жорстокості життя у вигаданому світі, беззахисна вразливість краси. П'єса до певної міри є автобіографічною, побуд. на спогадах гол. героя Тома Вінфілда про залишених ним матір та сестру. Вільямс майстерно показує саму атмосферу спогадів-примарну, сповнену ностальгії та поезії. У п'єсі- болісна спроба Тома вирватися з-під влади матері, Аманди Вінфілд. Образ Аманди, один з найвиразніших жін.. образів у творчості Вільямса, уособлює тип дами-південки, яка поєднує тверезу практичність із химерними ілюзіями, згубними для її мрійливої доньки. Лаура Вінфілд схожа на сестру Вільямса-Розу, божевілля якої письм.важко переживав. Лаура постає перед глядачем у ніжних відблисках її скляного звіринця, витончені фігурки якого вона повсякчас перебирає. У самій Лаурі втілений ідеал беззахисної краси, надто нежиттєздатної у жорстокому світі. Усі троє-Лаура, Аманда і Том-з «породи втікачів», які не приймають того, як облаштований світ, і намагаються втекти від нього. Такими ж самотніми аутсайдерами, жертвами за своєю суттю, є й герої інших п'єс Вільямса. Тему гріха та покути Вільямс розвинув у п'єсі Трамвай Бажання». У «Т.Б.» найдоск. втілена концепція «ПТ». Пластичний образ спектаклю, на думку драматурга, повинен подавати своєрідний авторський коментар, уточнювати те, що відбувається, впливаючи на підсвідомість глядачів. На убогу околицю величезного міста, в будинок до Стенлі Ковальському приїжджає сестра його друж.Стелли-Бланш Дюбуа. Невдале заміжжя, втрата чесного імені, втрата маєтку «Мрія». Самота Бланш не результат її секс. розбещеності, а наслідок соц.. умов. Представниця звироднілої південної аристократії, Бланш Дюбуа не сприймає світ Стенлі Ковальського. Врешті Стенлі ґвалтує Бланш, а Стелла не вірить у це. Бланш потрапляє до психлікарні. Очевидний історизм п'єси Вільямса, її головні персонажі-символи часу. І не лише Бланш і Стенлі. Стела морально завербована світом Ковальських. Вона пристосувалася до життя із Стенлі.
130.
