Юліан Тувім (1894-1953)-пол.поет,перекладач і мовознавець.Тувім – найвизначніший автор періоду першої декади періодизації міжвоєнного двадцятиліття. Автор, твори якого стали художнім віддзеркаленням політичних та суспільних реалій періоду між двома війнами і одночасно шедеврами літератури міжвоєнного двадцятиліття. Створив своє власне бачення написання художнього твору, таке, яке не було до того репрезентоване у польській літературі.
- Напередодні фашистського перевороту у Німеччині і Італії виступав з критикою расистських ідей. Наближення Другої світової війни спонукало письменника до еміграції, у 1939–1945 рр. він вимушено перебував у Франції, Португалії, Бразилії, США, що врятувало йому життя. У червні 1946 року Тувім повернувся на батьківщину.
- Поетичний дебют у 1913р., коли був надрукований його вірш «Прохання». Навчаючись в університеті,Тувім друкував свої вірші у студентському журналі, згодом — у різних варшавських виданнях. У 1918 році вийшла друком перша книга Юліана Тувіма «Чигання на Бога».
- Багато уваги приділяв формальним шуканням і словотворчості.
- Був одним із засновників експериментальної літературної групи «Скамандр» у 1919 р., названої на честь річки в Стародавній Греції, гаслом якої було «Поезію на вулицю!». До неї входили польські поети і письменники: Ярослав Івашкевич, Антоній Слонімський, Ян Лехонь, Казимеж Вежинський. Група не мала політичної програми; художню філософію групи Тувім визначав як віталізм, тобто радість життя. Поезія прославляє Діоніса, бога вина, бо чари Діоніса полегшують спілкування між людьми, роблять їх близькими до природи, допомагають насолоджуватися життям. Тувім оголошує себе поетом «натовпу», що супроводжує Діоніса у його хмільних походах по землі. «Скамандрити» існували недовго.
- література повинна бути вільною від дидактичної, національної та соціальної функцій;
- позитивне бачення світу, активна позиція автора;
- різнорідність тем, опис буденного звичайного життя;
- мова проста, жива, без прикрас, з елементами вульгаризмів та діалектів;
- героєм твору є людина проста, середнього класу, звичайний мешканець
- До першого періоду творчості Юліана Тувіма належать також збірки «Танцюючий Сократ» (1920), «Сьома Осінь» (1922), «Четвертий том віршів» (1923).
- Другий етап його творчості розпочався 1926 роком, коли Тувім покинув Лодзь і переїхав вчитися до Варшави. Тувім створює та видає журнал «Pro Arte et Studio» (1916 – 1919), який об’єднав навколо себе поетичну молодь.
- Вірші Тувіма відходили від прикладів стандартної поезії, та протиставлялися поезії Молодої Польщі.Це провокаційні, нестандартні твори, що викликали протести зі сторони цінителів традиційної поезії. Переважала тематика щоденності, опис звичайних ситуацій. Критиків непокоїло вільне вираження думок автора, вживання вульгаризмів і жаргонізмів, слів зі звичайної поточної мови, які звичайно ж були визнані як «непоетичні».
- П'ята збірка віршів у 1926р. «Слова в крові». У поезії Тувіма звучать трагічні мотиви. У червні 1926р.поет друкує вірш «Ейа, ейа, алала», у якому виступає проти фашизму; згодом виходить збірка «Чорнолісся» (1929).
- Поему «Бал в опері» (1936), спрямовану проти фашизму в Польщі, було конфісковано відразу ж після друку
- Перекладав з франц., рос. («Горе з розуму» О. Грибоєдова, «Ревізор» М. Гоголя, поезію О. Пушкіна, М. Некрасова, В. Маяковського, Б. Пастернака, О. Твардовського та ін.), з укр. («Слово о полку Ігоревім» (1928; новий варіант — 1950), окремі вірші М. Рильського та Є. Маланюка).
102.
