- — (фр. dadaïsme - від dada — дитячий дерев'яний коник; перен.: незв'язний дитячий лепет) — авангардистська літературна течія (1914— 1924 pp.), яка виникла в Швейцарії. Її засновники — Трістан Тцара, Р. Гюльзенбек, Г. Баль, Ганс Арп.
- протестом проти ідеологій, політичних структур, раціональної логіки, логоцентризму, моральних норм. Дадаїсти у своїх заявах висловлювалися, що вони проти всіляких принципів.
- Дадаїсти, як і футуристи, не сприймали мистецькі принципи. Трістан Тцара у 1918 писав у «Маніфесті», що «потрібно виконати роботу руйнування і заперечення», утвердити атмосферу «агресивного божевілля». Ці заяви супроводжували лозунги типу: «мистецтво — це несерйозно», «дада нічого не означає».
- Дадаїзм сприяв розвитку сюрреалізму й театру абсурду.
- В 1916—1917 рр. дадаїсти видають журнал «Кабаре Вольтер». Після війни течія розділилася.
- Мистецтво дадаїзму було зухвалим епатажем, «антимис-тецтвом».
- алогізм як основу творчості,безглуздий набір слів та звуків, дадаїсти створюють свій специфічний світ — світ словотворчих трюків, гри, містифікації. Вони проголошують «повну самостійність слова».
Сюрреалі́зм (фр. surrealisme — надреалізм) — один із найпоширеніших напрямів у сучасному мистецтві й літературі. Його особливість - використанняілюзій та парадоксальне поєднання форм. Цей літературно-мистецький напрям виник після Першої світової війни, на початку 20 століття у Франції. Засновником сюрреалізму був французький письменник Андре Бретон:
- Філософськими засадами сюрреалізму є суб'єктивно-ідеалістичні теорії інтуїтивізму, фрейдизму, східні містико-релігійні вчення.
- Естетичні засади напряму викладено в «Маніфестах сюрреалізму» А. Бретона;
- Сюрреалісти закликали звільнити людське «Я» від «пут» матеріалізму, логіки, які вони вважали породженням буржуазної цивілізації. Митцю слід спиратися на досвід несвідомого вираження духу — сни, галюцинації, марення, інтуїтивного аби проникнути по той бік свідомості, осягнути нескінченне й вічне.
- Прийоми сюрреалізму (зображення надреального, містичнімотиви, елементи фантастики, жахи, спотворене людське тіло) використовуються в «театрі абсурду».
- Сюрреалізм заперечує прийняті суспільні форми сучасного життя, технічної цивілізації, культури, моральних засад, під впливом Зигмунда Фрейда пропагує психічний анархізм, автоматизм вислову, звільнення від контролю розуму,спонтанність підсвідомості.
Поль Елюа́р (1895-1952)-франц.поет, творчість якого відносять до сюрреалізму.
- автор 40 збірок поезій (“Град скорботи” (1926), “Любов поезія” (1929), “Саме життя” (1932), “Роза для всіх” (1934);
- брав участь у першій світовій війні. Фронтові враження відображені у збірці віршів “Борг і тривога” (1917)
- Елюар став одним із засновників дадаїзму, а потім сюрреалізму. У 1923 порвав з дадаїзмом, посварився з Трістаном Тцара. У 1926 разом з іншими сюрреалістами вступив в комуністичну партію, в 1933 був виключений за антирадянські вислови.
- він зближувався з Пабло Пікассо,саме картина художника «Герніка»надихнула Елюара на написання поеми «Перемога Герніки».
- писав вірші щоб підтримати дух партизан в роки Опору. Працював у підпільному видавництві, випускаючи разом з Луї Арагоном і Жаном Еффелем антифашистські сатиричні листівки.
- Поль Елюар подорожував по всьому світу беручи участь в різних конгресах присвячених миру і як представник руху сюрреалістів. Лауреат Міжнародної премії миру (1952).
- вірш «Свобода» - зразок громад. лірики;
- майстер інтимної лірики;
- збереження сюрреал.естетики: свобода асоціацій, відсутність чітко визначеного стержня розвитку, порушення правил синтаксису, відмова від традицій віршування.
- Поетичні збірки “Зайвий час” (1947), “Пам’ятне тіло” (1948) пройняті трагічним світовідчуттям після смерті Нуш, його другої дружини. Остання поетична книга “Фенікс” (1951), свого роду маніфест повернення до життя, присвячена Домініці Лемор, яка була з поетом до кінця.
101.
