АРТЮР РЕМБО (1854-1891) – франц. поет, юнак, який у 17р. написав вірш "П'яний корабель", що приніс славу Франції і поету, збагатив світову поетичну думку.Рембо вважав себе бунтівником, П.Верлен називав його "ангелом і демоном". Юний поет усвідомлював свій поетичний шлях як "вічне блукання й поривання у нетрях духу". Рембо намагався віднайти своє "я" серед багатоликого світу і, як не дивно, серед себе самого. Рембо народ. у м. Шарлевіль у 1854 р. Батько поета брав участь у Кримській війні і відзначався легковажним ставленням до життя. Матір була дочкою крупних землевласників і мала деспотичний характер. Коли хлопцеві виповнилося 6 років, вона розлучилася із чоловіком і самостійно виховувала 4 дітей. Саме з 6р.Артюр почав писати свої вірші. У 8р. хлопця віддали на навчання у приватну школу Росса. Артюр одразу проявив свої великі здібності, він блискуче вчився. 16-річним юнаком Рембо здивував свого ліцейського професора риторики надзвичайним поетичним даром, гострою вразливістю, зрілістю й оригінальністю міркувань. Талант юного поета розвивався так стрімко, що восени 1870 р. він попросив свого друга Демені спалити все, написане раніше.У 1870р.Рембо покинув ліцей, залишив матір і вирушив у Париж, а звідти до Бельгії, де намагався займатися журналістикою.
ПОЕТИЧНИЙ ТАЛАНТ формувався під впливом романтичної традиції франц. поезії. Усього близько п'яти років, у віці від 16 до 20 віддав Артюр Рембо поезії. Усе, створене ним за ці роки, можна поділити принаймні навпіл - до і після 1871 року, коли в листах до свого колишнього викладача Жоржа Ізамбару і ровесника, молодого поета Поля Демені, він виклав суть своєї теорії "поезії ясновидця". Експериментував над собою, культивуючи тривале безсоння, голод, наркотики, демонстративно асоціальний спосіб життя; захищав своє право бути собою в поезії, зберегти свою індивідуальність і свободу, взагалі демонстрував незалежність від усіляких "правил": зберігаючи часом риму, він вживав асонанси, вкорочені рядки, часом не дотримувався пунктуації, властивий віршуванню звукопис доповнював кольорописом.Творчий шлях А.Рембо можна умовно поділити на 3 періоди:
1- періоду творчості (січень 1870 - травень 1871) відчутними стали гостра сатирична тональність, гнівний пафос, карикатурні образи: "Ті, що сидять", "На музиці", "Присідання", "Зло".У 1871 року поет знову подався до столиці, захопившись подіями Паризької Комуни. Після поразки Комуни Рембо оголосив свою втечу в мистецтво, саме у той час і сформувалася його концепція "поета-ясновидця".
- 2-період(1871-1872 рр.) розпочався декларацією поезії ясно-бачення.Рембо намагався знайти "універсальну" мову, тим самим заклавши підвалини теорії й практики символізму. Він проголосив поета "викрадачем вогню", "ясновидцем", що володів недоступною для простих смертних "алхімією слова". Це була пора написання поетичної перлини "Голосівки", чиї рядки химерно відтворила відповідність звуків і кольорів і хрестоматійної поезії "П'яний корабель", в якій Рембо провістив свої подальші митарства по світу, свій трагічний кінець.У 1871 р. Рембо познайомився з П.Верленом. Узимку 1871 р. навколо Рембо і Верлена згуртувалася група літераторів - "зютистів" (ІІ.І.Кро, А.Мера, Ж.Рішпен та ін.). "Зютисти" писали сатиричні вірші, у яких висміювали версальські звичаї. У 1872 р. Рембо і Верлен приїхали у Бельгію, згодом подалися у Лондон.
- 3період. 20-річний Рембо видав лише кілька робіт: книга поетичних фрагментів у прозі "Осяяння" і книга-сповідь "Сезон у пеклі". Це крик душі поета, сповнений гірких розчарувань і докорів самому собі. Рембо попрощався з бунтарством, з "осяяннями" і поетичними галюцинаціями, з художньою творчістю.З 1875 до 1880 р. розпочав період божевільних мандрів Європою, Азією, Африкою. За цей час він поміняв понад 30 професій. До поетичної творчості він більше ніколи не повертався. У 1891 р., важко занедужавши в Ефіопії, А.Рембо повернувся на батьківщину і помер від раку кісток.Естетичні погляди Рембо:
1. Поет стверджував волю духу людини, проголошував необхідність творити у "вільному злеті слів і асоціацій".
2. Роль поета на землі - бути пророком, ясновидцем. Поет мав пізнати велику таємницю Всесвіту і оповісти про неї людям.
3. Поет не мав права бути буденним, йому визначено побачити "вічне життя, тому його душа мала триматися якнайдалі від загалу".
4. Поезія - магічна сила, інтуїція, багата фантасмагорія.
5. "Поезія завжди мала йти вперед до незвіданих висот і невідкритих глибин..."
Пафос розриву з усіма усталеними нормами, що обмежували свободу митця, стихійність, розкріпаченість, свавільність виражені у вірші "П'яний корабель", написаному перед від'їздом у Париж 17-річним поетом, котрий досі ніколи не бачив моря. Опублікований без відома автора у 1883 р. У ньому Рембо проголосив свій розрив з поетичною групою "Парнас" і перехід до нового етапу творчості - символізму. У "П'яному кораблі" поет у символічній формі ототожнив себе з кораблем без стерна і вітрил - безпорадною іграшкою стихій, що з веління хвиль мчав бурхливим морем. Ліричний герой поезії - корабель без екіпажу, стерна, якорів, якого носило стихією. Корабель "п'яний" не стільки від розлитого вина, що всмокталось у палубу, скільки від цієї безмежної волі. Цей символічний образ тлумачився як звільнення у поетичній творчості від традицій і значно ширше як "визволення від звичайного життя та узвичаєного бачення світу".
Провідний мотив - відчуження від сталого, незмінного оточення і нестримна жадоба свободи, яку було не зупинити нічим. Море - то і символ волі, і символ життєвих штормів, які підстерігали, заколисуючи свої жертви.
Тема : блукання ліричного героя у бурхливому морі життя.
Ідея: гімн творчій уяві, свободі митця.
Композиція: зав'язка - загибель команди, втрата керування; розвиток дії - плавання навмання;
Кульмінація - "духовне пробудження", прагнення, осмисленої свободи.Усвідомлення ліричним героєм (автором) внутрішньої свободи як найвищої інстанції людського існування. У реальному світі поет не міг віднайти справжніх почуттів, не бачив можливості для високого творчого злету; справжні вільні враження могли виникнути у вільному поза реальному уявному світі.
94.