Екзистенціалі́зм— напрям у філософії XX ст., що позиціонує і досліджує людину як унікальну духовну істоту, що здатна до вибору власної долі. Основним проявом екзистенції є свобода, яка визначається як відповідальність за результат свого вибору. (Серен К'єркегор та Фрідріх Ніцше). У XX ст. екзистенціалізм розвивався в працях німецьких (Мартін Гайдеґґер, Карл Ясперс) та французьких (Габріель-Оноре Марсель, Альбер Камю, Жан-Поль Сартр, А. Камю, В. Ґолдінґ).
Визначальні риси екзистенціалізму:
- на перше місце висуваються категорії абсурдності буття, страху, відчаю, самотності, страждання, смерті;
- особистість має протидіяти суспільству, державі, середовищу, ворожому «іншому», адже всі вони нав'язують їй свою волю, мораль, свої інтереси й ідеали;
- поняття відчуженості й абсурдності є взаємопов'язаними та взаємозумовленими в літературних творах екзистенціалістів;
- вищу життєву цінність екзистенціалісти вбачають у свободі особистості;
- існування людини тлумачиться як драма свободи;
- найчастіше в художніх творах застосовується прийом розповіді від першої особи.
Сюжет «Нудота»: Антуан Рокантен живе в готелі в м. Бувілі, пише книгу про маркіза де Рольбона, його періодично «накриває» відчуття, схоже до «нудоти» до існування людини, вперше це стається, коли хоче кинути камінь в море і раптом усвідомлює, що камінь живе своїм особливим життям. Єдине, що позбавляє його віід нудоти – це пісня «Some of this days», яку він слухає в барі готелю. До Парижу приїздить давня коханка А. Анні – постаршала, відмовилась від «ідеальних моментів», стала «живим трупом». Знайомиться в бібліотеці з Самоучкою, який вивчає всі книги за алфавітом, який запевняє, що сенс життя – це любов до людей, врешті його застукують за приставанням до малих хлопчиків в бібліотеці. А. вирішує переїхати до Парижа і написати роман.
Теми: людська доля, хаос і абсурд людського життя, почуття страху, відчаю, безвиході. Сартр підкреслює значення свободи, труднощі, які вона приносить в існування, і шанси, що дозволяють їх подолати. Абсурд, насамперед, розуміється як усвідомлення безглуздості й ірраціональності життя.
Особливості: роман написаний у формі щоденника Рокантена, філософсько-психологічни роман.
Сюжет новели «Стіна»: головний герой Пабло Іббієта, від чиєї особи ведеться оповідь і чиї переживання складають зміст новели, і двоє його товаришів, на лихо, заарештовані та засуджені до розстрілу.
- написана під враженням громадянської війни в Іспанії.
- головний герой знаходить свободу, вийшовши за Стіну існування. Парадоксальний висновок Сартра: свобода – це звільнення від ілюзії безсмертя, якою несвідомо тішать себе люди.
Сюжет п’єси «Мухи»: Орест, що виріс в Афінах, інкогніто приїжджає у свій рідний Аргос і бачить сумовите, вмираюче місто у хмарі мух, насланих на нього Юпітером. Мухи в п’єсі символізують уколи жалючої совісті, почуття провини мешканців міста за співучасть у вбивстві Агамемнона, батька Ореста та Електри, що його скоїли Егіст та Клітемнестра. Це почуття провини, на думку Сартра, використовували Юпітер (представлений як бог мух і смерті) і його спільник Егіст, щоб нав’язати мешканцям Аргосу «релігію мертвих», позбавити їх свободи свідомості і, отже, свободи дії. Орест наважується діяти: він вбиває Егіста і свою матір, Клітемнестру. На нього і Електру падає кара богинь помсти Еріній. Орест, що вагався, зробивши вибір, стає все більш рішучим, Електра ж, така непримиренна спочатку, після здійснення акту помсти метушиться, зі страху намагається вимолити собі пробачення і, постарівши за одну ніч, робиться схожою на свою ненависну матір. Каяття – обіцянка покори, за яку бог Юпітер готовий пробачити будь-який злочин. Електра підкоряється своєму страху. Орест, навпаки, не кається у скоєному і виводить Еріній з міста.
Завдання: був заклик до боротьби з окупантами у 2 світовій. Його виражено езоповою мовою та за допомогою сюжету античної трагедії.
Проблема вибору: або не втручатися і виїхати з міста, або помститися за загибель батька і приниження сестри, повернути громадянам Аргосу свободу духу. Вибрати перше – означає для Ореста відмовитися від себе, від своєї батьківщини і продовжити нескінченні поневіряння. Проте вибрати помсту означає для Ореста, вихованого у дусі ідей Добра і Блага, відмовитися від засвоєних раніше істин.
Античний міф: Клітеменестра – донька спартанського царя Тіндарея і Леди, була дружиною Тантала, видана заміж за Агамемнона, коханець – двоюрідний брат Егісф, вбила Агамемнона після походу на Трою і його коханку Кассандру. Егісф і Клітеменестра вбиті сином Орестом.
93.Світоглядна й творча еволюція
