- Варшавський позитивізм – це реалізм позначений нац. специфікою; носив, на відміну від західноєвропейського, не стільки філософський, скільки суспільно-ідеологічний характер; виходили з уявлення про незмінність існуючих соціальних відносин і апелювали до всіх громадян із закликом співпрацювати в ім'я вдосконалення суспільства через економічне піднесення Польщі.
- "органічна праця" повинна була супроводжуватися "роботою біля основ" - просвітницькою діяльністю польської інтелігенції, її сприянням вихованню й освіті народу.
- на формування пол. літ продовжують впливати романтична традиція, малярство, поетичне мистецтво, пол.-закордонні зв’язки.
- Еліза Ожешко – 1-ша представниця пол. реалізму. Тематика тв.: важке становище селян, жіноче питання, нац.-визвольна боротьба пол. народу . Основна і невідмінна якість її романів – тенденційність (та чи ін тенденційна ідея).Твори: «Помпалінський», «Маріет Езофобич», повість «Пан Траба»,білоруські повісті «Низини», «Хам», «Письмове завдання».
- На білоруському матеріалі створена і одна з кращих повістей Ожешко - "Хам" (1888). Морально-етична спрямованість твору відображена вже в його назві: польські шляхтичі зневажливо називали селян хамами, але ці "хами" нерідко перевершували панів своєю внутрішньою культурою, жагою до знань, моральною чистотою. Такі якості повною мірою властиві й герою повісті Павлу Кабицкому, рибалці з приніманського села. Не тільки глибоким почуттям, що несподівано народилися в його серці, керується Павло, коли бере в дружини Франку, але і "святим людським обов'язком порятунку ближнього". Цей борг змушує Павла терпляче зносити неймовірні душевні муки, прощати Франці лінь і зраду, втечу і навіть спробу отруїти його. Багато дослідників констатували вплив на автора толстовського вчення про непротивлення злу.
- Болеслав Прус (Александр Гловацький): осмислює типові суспільні відносини, увага до технічного прогресу, дидактичний характер, протест проти соціальної несправедливості, поділ героїв на позитивні/негативні; авторські пояснення, повчання, звертання до читача, риторичні фігури. Увага до об’єктивного життя (повісті «Зворотня хвиля», «Катеринка»), цикл оповідань про дітей («Антек», «Гріхи дитинства», «Пригоди Стаса»), аграрний розвиток Польщі (повість «Форпост», соціально-психологічний роман «Лялька», істор-філософ. Роман «Фараон».
- соціально-психологічний роман "Лялька" (1887 -1889), що вразив сучасників значимістю і різноманітністю соціальних типів, майже документальною точністю у відтворенні дійсності, художнім новаторством. Дія "Ляльки" розгортається в 1878 - 1879 рр., Проте завдяки включенню в структуру роману щоденникових записів одного з персонажів тимчасові рамки розсуваються, оповідання набуває епічної масштабності і багатоаспектності. Неоднозначний характер головного героя Пруса - Станіслава Вокульського. У молодості на власному досвіді пізнав бідність і нестатки, що пройшов через участь у політичних подіях 60-х рр. і посилання, він поступово перетворюється на процвітаючого комерсанта-мільйонера. І все ж здорове начало в характері Вокульського, обумовлене соціальним походженням та ідеалами юності, не дає герою духовно принизитись, спонукає його допомагати біднякам, змушує постійно відчувати докори совісті. Стан душевної кризи загострюється і особистою драмою, розчаруванням в Ізабеллі, усвідомленням того, що "краще кинути серце голодній собаці", ніж віддати його цій ляльці. Автор навмисно не дає відповіді на питання про долю Вокульського
- очевидна моральна неспроможність суспільства, в якому, за словами самого Пруса, "хороші люди животіють або біжать" з нього, а "падлюки процвітають"
- вміння соціально мотивувати поведінку своїх героїв, дослідження ж соціальних зв'язків поєднувати з "подробицями почуттів".
- Генрік Сенкевич перші твори: сучасна автору дійсність, трагічні долі селян, враження від поїздок в Америку (книга нарисів "Листи з подорожі", повість" Через степи ", оповідання "Орсо","В країні золота","Сахем") і Францію ("Листи Літвоса з Парижа"). Теми: про смерть талановитого селянського хлопчика Янко та стражданнях його матері ("Янко-музикант") або поневіряннях і загибелі бідних емігрантів Топорека і його дочки ("За хлібом"), про політику насильницької германізації поляків ("Бартек-переможець") або про винищення колоністами індіанців ("Сахем"), - характерна органічний зв'язок патріотичного пафосу з трагічним світобачення автора.
- Динамізм дії і пластичність у зображенні характерів, емоційність розповіді і вражаюча композиційна стрункість, властиві "малій прозі" Сенкевича, виявилися і в його романах про сучасність (роман «Без догмату»), натканий у формі щоденника героя. Мотивовано й психологічно переконливо малює художник тип так званої "зайвої людини".
- роман "Quo vadis?" (1905 Нобелівська премія), відроджений один з найдраматичніших періодів римської історії - останні чотири роки правління Нерона (64 - 68 рр. Н.е.), що довів імперію до стану цілковитого занепаду . Вбивця матері, дружини, безлічі своїх підданих, він до останнього подиху продовжує творити злодіяння. Кульмінаційні глави роману присвячені опису пожежі, яка перетворила Рим в "мертву пустелю" і обернулася небаченими лихами для городян. Спалити місто наказав імператор, вину же за підпал він поклав на християн і піддав їх кривавої публічної різанині. Страшною смертю судилося померти І самому Нерону. Майбутнє Риму та всього світу, нове життя, побудовану на духовних цінностях і гуманності, автор пов'язує з такими героями, як Авл Плавтій і його дружина Помпонія Грецін, їх юна вихованка Літія та інші, багато з яких прийняли християнство і сприяли його подальшому поширенню. Серед сповідують нове вчення багато патриціїв, але ще більше людей нижчих станів і рабів. Представників перших християнських громад Сенкевич малює духовно багатими і стоїчно відданими своїм ідеалам, готовими заради них на будь-яку жертву.
89.
