«Поетичне відродження» у США. Творчість Р.Фроста

(або К. Сендберґа, Е. Л. Мастерса, Е. Робінсона чи ін. – за вибором). Американська поетика кін.ХІХ- поч.ХХст.характеризується великим розмаїттям літературних напрямів і стилів, значною кількістю талановитих творчих особистостей з оригінальними поглядами на літературу та життя.Представники американ. поезії кінця ХІХ – поч.ХХ ст. Серед них - Емілі Дікінсон, Едвін Робінсон, Роберт Фрост, Карл Сендберг, Езра Паунд і Томас Еліот та інші. „Поетичний ренесанс” 10-х років XX століття дав літературі Америки багато нових імен, серед яких були: Роберт Фрост, Карл Сендберг, Томас Еліот та інші. Ці поети могли об’єднуватися у різноманітні школи, проголошувати власні маніфести, робити революції у віршах і в житті, проте незмінним залишався у них величезний вплив уїтменівської традиції на їх творчість, що виявлявся в оновленні вірша і пошуках правди.  Характерною особливістю поезії США ХХст.-основні її течії взаємодіяли, створюючи одне цілісне явище. Між ними були відмінності, особливо в ідейно-естетичному плані, але також не можна заперечувати той факт, що нові художні засоби, прийоми, методи однієї школи ставали з часом набутком всієї американської поезії.

Велика роль у становленні реалістичного методу в поезії належить Р.Фросту,К.Сендбергові, Е.Робінсові,Е.Мастерсові,В.Ліндсею. Пошук нових художніх форм поєднувався в їхній творчості з правдивим відображенням життя.

Роберт  Фрост (1874 -1963) — америк. поет, чотириразовий лауреат Пулітцерівської премії. Перший вірш був надрукований у місцевій газеті, коли поету було 15 років. Книжковий дебют Фроста відбувся в Англії напередодні Першої світової. І в біографії, і в текстах Фроста є скільки завгодно підтверджень для саме такого погляду на «народного» поета-фермера, далекого від інтелектуальних і естетичних пошуків доби, зате наділеного тонким відчуттям природи. Поет свідомо «грався» зі своїми читачами, намагаючись утвердити саме такий погляд на себе і свою творчість

Фрост прийшов в літ-ру в період «поетичного ренесансу» 10-х років ХХст. У центрі його творчості стояла людина. Ранній Фрост наслідував романтичні традиції. Мотиви боязні смерті і «християнської покори» у віршах поета постійно змінювалися оптимізмом.

1913р.-1-ша збірка поезій «Воля хлопчика».

1914р.-2-га збірка «На північ від Бостона». Вірші оригінальні як за формою, так і за змістом «вірші-діалоги»(або «драматичні діалоги»). Вперше Фрост використав п’ятистопний ямб, якому він намагався надати «розмовну інтонацію».Створюючи свою теорію вірша, поет спирався на досвід Вергілія, Шекспіра.

Фрост намагався створити «героя з того, у кому ніхто ще не помітив героя». Згодом правда життя стала основним об’єктом зображення у його поезіях.

 

 

 

Особливості розвитку