- це літературний напрям, який харак-ся правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ. Термін виник у 50ті р. 19 ст., після того як виразно сформувався. Термін почали застосовувати
Шанфлері та його однодумці, випустили зб. Статтей
«Реалізм, 1857р. журнал «Реалізм»В рос. критиці паралельно використовувався термін
натуральна школа. Реалізм має
свою теорію:
стаття Стендаля «Рассін і Шекспір», Передмова до «Людської комедії» Бальзака, стаття Бальзака «Етюд про Белля», стаття Анінкова. Пушкін-засновник рос. реалізму. Росія-ознаки реалізму- Пушкін, Лермонтов, Гоголь (шинель), Толстой, тургенєв, Нікрасов, Достоєвський, Англія- Е. Бронте, Ч. Діккенс, В. Теккерей, Томас Гарді, Бельгія-Шарль де Костер. Німеччина- Теодор Фантоне Еффі Бріст, Польща- Е Ожешко, Угор.-Януш Петефі, Болг.-Йон Негуда. Марк Твен-засновник амер. Реалізму-«Пригоди Гекль Бері Фіна»
Реалізм-реальна дійсність, зображує сучасне реальне життя, предметом зображення стає сучасне місто, де міфологізація літ-ри, описує дійсніть такою,яка вона є.
Основний конфлікт- має реальну основу, носить соціальний характер.
Герой –тема маленької людини, дуже пересічна, банальна людина. Достоєвський: вся рос. літ. Вийшла з Шинелі Гоголя..
Жанрові форми-роман, загалом епічні форми.
Мова- звичайна, розмовна лексика (знижені лексичні пласти, немає худ. Засобів, спрощений синтаксис. Характер-є і нетиповий хар-р «Кармен» новела, жінка, яка ладна померти залишившись гордою.
Принципи реалізму: об’єктивність, правдивість, письменники закликають спостерігати життя, узагальнення та типізація, історизм, усвідомлення певної історичної епохи, соціальна тематика.
Визначальні риси: спільне-етична оцінка.
АНГЛ. Літ-засудження зла майже завжди заверш. Крахом героя,який його втілює. Ідеалізація героя.
ФРАНЦ. Фіксує неспівпадання соціальної та моральної долі персонажа. Соціальна поразка піднімає людину на висоту, а опис успіху в суспільстві-форма морального засудження. Тема молодої людини-« Батько Горіо».
РОС. літ- тема молодої людини-Пушкін, Достоєвський, Лєрмонтов, в рос. літ вирок собі приносить сам персонаж у муках совісті й напрузі самопізнання і самооцінки. Моральні пошуки.
Формування реалістичного напрямку в анг літ припадає на кін 3-поч 4 десятиліття 19 ст і пов’язане з іменами Ч. Дікенсона, В.Теккерея, Е.Гаскелл, Ш.Бронете, Е.Бронте.в іст літ. процесу анг реалізм поділяється на 3 період: 1)30-ті рр.(характеризується складною структурою соц. змін(Ч. Дікенсона, В.Теккерея); 2) «Голодні 40-ві»:розвиток чартизму – робітничий рух проти хлібних законів. У цьому русі проявляють себе сусп. заангажовані поети(творч Еліота);3) 50-60-ті рр.: спад робітничого руху, економіч стабільність . Літ.палітра збагачується штрихами позитивізму(І. Тенн, сестри Елізабет та Шарлотта Бронете). Основна проблематика їхніх творів:проблема освіти і виховання, пробл.боротьби з бідністю, тема «маленької людини». Особливістю анг реалізму є його міцний зв'язок з літ.просвітництвом, з тими традиціями, які спрямовують митців до дидактизму і моралізаторства.
У творах сестер Бронте знайшли відображення поєднання романтизму з реалізмом. Особливої уваги здобули твори романи:«Джей Ейр» (1847- найкращий р, в якому Ш.Б. найбільш повно розкрила через естетичну с-му своє розуміння людського ідеалу. З образом Джен Ейр в анг літ ввійшла нова героїня –жінка-трудівниця.
70.
