У. Теккерей вступив у літературу в 30-х роках і вже в 40-х pp. завоював визнання. Це були роки суспільно-політичної і класової боротьби, виступи чартистів, які відстоювали права робітників. У суспільному русі свого часу У.Теккерей узяв участь як письменник-сатирик, критик буржуазного суспільства, його моралі і типів. Письменник тяжів до розкриття суворої правди життя без будь-яких прикрас, до зображення людських характерів у їх протиріччях і багатогранності.
У творчості У.Теккерея прийнято виділяти 3 періоди.
Перший період - кінець 30-х - середина 40-х pp.
Цей період пов´язаний із співпрацею в ряді журналів. Письменник звернувся до важливих проблем міжнародної і внутрішньої політики Великої Британії, засудив мілітаризм і підняв голос на захист пригніченої Ірландії, засудив боротьбу парламентських партій - торі і віги.
Визнання молодому письменнику принесли пародії. У такому плані написані перші повісті У.Теккерея - "Із записок Жовтоплюша" (1840), "Кетрін" (1840), "У благородному сімействі" (1840).
У 1844 році був написаний перший роман У.Теккерея "Записки Баррі Ліндона", у якому розкрита історія авантюриста і пройди, що претендував на звання джентльмена і місце у верхах суспільства.
Другий період - середина 40-х - 1848 роки.
Наступним етапом у творчій еволюції У.Теккерея став роман "Ярмарок суєти" (1847). Цей твір прославив ім´я автора, ставши одним із кращих творів англійського класичного реалізму, і поставив письменника поряд із Ч.Діккенсом.
Третій період - після 1848 р.
Майстерність Теккерея - романіста проявилась у його романах 50-років - "Історія Пенденніса" (1850), "Ньюкоми" (1855), історичний роман "Історія Генрі Ес-монда" (1852). У цих творах письменник намагався знайти позитивного героя в тому середовищі, у якому раніше сумнівався в самій можливості існування такого героя. До 50-х років відносили і лекції У.Теккерея "Чотири Георга" (1855-1856) і "Англійські гумористи" (1851). Майстерність Теккерея-романіста.
o тема народу не знайшла широкого художнього втілення;
o створив неперевершені зразки сатири, які становили особливу цінність його реалізму;
o не змалював позитивного героя (подібно до Г. Флобера);
o структура роману визначалася майстерним переплетінням окремих людських доль, для роману розгорталося цікаво і напружено;
o побудова роману природна, як природний плин людського життя;
o найчастіше вживана барва в палітрі художніх засобів - іронія;
o автор розвінчав всі сфери буржуазно-аристократичного існування: кохання, подружнє життя, стосунки батьків і дітей, приятелів;
o оригінальність епітетів, вільне володіння живою мовою.
71.
