Лондонський період (1807-1816 рр.)- - це час романтичної слави, роки успіху, що стали для поета важким випробуванням.
У 1812 р. вийшла його поема Байрона "Паломництво Чарльза-Гарольда" з підкреслено бойовим наступальним характером. Стиль її - ораторський. Твір наповнений окликами, прямими звертаннями до читача, риторичними запитаннями. Поет намагався переконати, запалити читача полум'ям своїх думок та почуттів.Чайльд Гарольд не міг знайти собі місця у тій духовній і політичній атмосфері, що склалася у 20-роках XIX ст..
в історичній та суспільно-політичній ситуації кінця наполеонівського володарювання.- позиція заперечення..
Центральна тема поеми - національно-визвольна боротьба європейських народів. герой - борець за національну свободу народів Іспанії, Греції та Албанії.
У фіналі поеми постала символічна картина безкрайого, вічно змінюваного і завжди незмінного моря - безпосереднього свідка нескінченного кругообігу історичного життя людства.
Ч айльд-Гарольд став загальним ім'ям романтичного героя - парубка, розчарованого, незадоволеного й самотнього. Він не вірить ні в піднесені почуття, ні в прихильності; на його думку, немає ні щирої любові, ні щирої дружби. Причина розчарування Чайльд-Гарольда - зіткнення з сус-вом.
Герой в Португалії, Іспанії, Албанії й Греції.. Чайльд-гарольд жадає особистої волі й, не знаходячи її в навколишньому світі «багатств і жалюгідної вбогості», мріє про самітність.
протест його пасивний: він міркує про причини свого невдоволення, але не прагне втрутитися в життя, взяти участь у визвольній боротьбі
образ народу, що бореться
Іспанія- Наполеон I в 1808 році, прагнучи захопити країну, увів у її межі свої війська й, користуючись підтримкою іспанського дворянства, оголосив королем Іспанії свого брата, Жозефа Бонапарта. Національно-визвольний рух охопив значну частину країни. Іспанські партизани, герильяси, почали народну війну. Одним із самих героїчних епізодів її з'явилася оборона Сарагоси. Жителі протягом восьми місяців обороняли своє місто. Іншою твердинею опору стало місто Кадикс.
У центрі другої пісні поеми - поневолена Греція, що втратила свою волю й колишню велич. Байрон таврує колонізаторську діяльність Англії, що разом з феодальною Туреччиною наклала на грецький народ подвійні ланцюги рабства.
3 пісня - про відношення до французької революції кінця XVIII століття. Говорячи про засилля монархічної реакції, особливо після утворення Священного союзу в 1815 році, він твердо переконаний, що ідеали волі, проголошені революцією, неодмінно повинні восторжествувати;
У 4 пісні - про колишню велич Італії, роздробленої нині на ряд феодальних держав і Австрии, що перебуває під ярмом. Він кличе італійців до повстання. Застава їхньої перемоги - славне минуле Італії, волелюбність її народу
У заключних строфах четвертої пісні «Паломництва Чайльд-Гарольда» Байрон малює образ моря й образ відважного плавця - поета, з дитинства зрідненого з вільною стихією.
1813-1816 - Байрон створив цикл поем, так званих східних або романтичних.
До цього циклу ввійшли такі лірико-епічні поеми: "Гяур" (1813), "Абідоська наречена" (1813), "Корсар" (1814), "Лара" (1814), "Облога Коринфа" (1816), "Паризина" (1816). "Мазепа" (1818) і "Острів" (1823) створені трохи пізніше.
Події у цих творах в основному відбувалися на Близькому Сході або на Півдні Європи, здебільшого у Греції. У центрі - історія романтичного героя, історія, у якій майже завжди центральним був любовний епізод.
Героєм "східних поем" став бунтар - індивідуаліст, який заперечував всі закони свого суспільства, повставав проти людей і Бога. Це типовий романтичний герой, для якого характерні винятковість особистої долі, сильна пристрасть, трагічна любов. У ньому читачі впізнавали самого Байрона. Отже, байронічний герой - це зневірена людина, яка гордо ненавиділа суспільство, що відвернулося від неї, і мстила цьому суспільству. Таким, наприклад, був Конрад - персонаж "східної" поеми "Корсар":
Тиражування цього героя, масове наслідування його в житті і літературі створили течію"байронізм" - неприйняття буржуазних форм існування, протест проти бездуховності нового світу, проти тиранії, пригнічень.
Загальні особливості "східних поем":
o наявність певного сюжету; подана історія героя, часто уривчасто, з недомовками;
o місце дії зображено досить узагальнено, хоча Байрон побував у місцевостях, котрі змальовував;
o картинам природи відведена значна роль (образи моря, скель, дерев, різнобарвних квітів тощо);
o розповідь побудована з окремих епізодів найдраматичнішого характеру так, що пізніші події згадуються перед більш ранніми;
o недомовленість, пробіли в біографії центральних персонажів, глухі згадки про якісь страшні, трагічні події в їхньому минулому створили ореол загадковості, віщували нещастя;
o персонажі (носії зла) гинули чи вмирали від душевного болю;
o головний герой повстав проти людей і Бога: зруйнував чужі долі, розбив серця тих, хто його любив, порушив суспільні закони і моральні норми;
o більшість образів змальована автором так, що викликала подвійні почуття. Вони принесли страждання іншим, але трагічно страждали і самі.
Зразком структурної та образної системи, конфліктів і центральних постатей східних поем стала перша з них - "Гяур". Туреччина. це час південних лінощів і розкішної знемоги у палаці багатія Гассана, час кривавих сутичок, безкінечно довгих днів спогадів і страждань Гяура у монастирі, години його останньої сповіді.
o Італійський період (1817-1824 рр.).
Поема "Бепо" (1817 р.) відкрила італійський період творчості Байрона. історична романтична поема "Мазепа" (1818 р- відрізнялася від "східних поем": її герой не вигадана загадкова постать, а видатна історична особа, який попри всі випробування і страждання не впав у відчай, а став гетьманом України. Джордж Байрон із симпатією змалював Мазепу, як людину сміливу і могутню, постать романтичну і титанічну. Тема поеми - страждання самотнього і приреченого гетьмана України, ніким не почуте і не розділене.Ідея - оспівування мужності стоїчної витримки й самовладання у найтяжчих випробуваннях, возвеличення незламності духу під ударами долі.
. На шляху своєї втечі від ворогів-переслідувачів невеликий загін зупинився у хащах лісу для перепочину. Мазепа передусім піклувався про свого коня, перевірив зброю, потім сів поїсти і поділився з королем власною вбогою їжею. Щоб розрадити засмученого поразкою монарха, Мазепа розповів епізод зі своєї юності. В останніх рядках твору герой висловив сподівання, що наступного дня вони досягнуть турецького берега Дніпра і врятуються. Могутній старий ліг на голу землю, бо звик спати там, де його застане сон. Він не образився на Карла, що той не подякував йому за оповідь, бо король також був змучений.
У головній частині поеми йшлося також про кохання Мазепи і дружини старого аристократа - Терези. Він родом з Поділля, служив пажем Яна Казимира і при його дворі здобув певний європейський чин..
"Дон Жуан" - роман у віршах він розпочав писати в Італії.. відображено сучасну Байрону епоху, глибоко і правдиво показано життя суспільства.
( до того- Тірсо де Моліна і Мольєра та в опері Моцарта)Байронового Дон Жуана з попередніми поєднували лише одне - любов до жінок і майстерність спокусництва. Та й тут Дон Жуан Байрона оригінальний: він нікого не покоряв. Він сам ставав постійно знаряддям, жертвою прекрасних спокусниць.
. Тема твору - показ того, як середовище і суспільство формує і впливає на людину. Ідея - викриття основи суспільства - практицизму, схиляння перед грішми, лицемірства і намагання процвітати за рахунок інших.
не вдалося закінчити роман.
Естетичні погляди Байрона:
o правдивість в зображенні дійсності;
o вірність художника інтересам народу;
o мистецтво і боротьба за свободу народу невід'ємні один від одного;
o зображення життя народу-творця історії;
o показ людського характеру в його протиріччя;
o оспівування бунта самотнього бійця проти нікчемних звичаїв і законів суспільства;
o ідеал-захист прав пригнічених народів, наспівування "свобідної гармонійної особистості";
o гуманізм, який поєднав у собі любов до людей, біль за знехтувані права людини, передбачення "віку свободи", заклик до знищення тиранів і експлуататорів;
o введення "непоетичної" лексики-сучасної йому наукової, розмовної, побутової мови;
o поєднання поетики (англійської і європейської) з дійсністю.
