Розквіт епохи Просвітництва в Німеччині падає на XVIII століття і пов'язаний з плеядою всесвітньо відомих діячів : І. Г. Гердером, Г.. Лессінгом, І. В. Гете і Ф. Шиллером, І. Кантом і багатьма іншими. Закладаються основи національної літератури і естетичної думки, формується особливо пильний інтерес до національної історії, народного художнього досвіду, інтерес до людини як продукту історичної і соціальної реальності свого часу.
Літературний рух Німеччини, який отримав таку колоритну нашу "Буря і натиск" постав надзвичайно суперечливим та складним явищем. У п'єсі Клінгера "Буря і натиск" ( 1776). що дала назву усьому рухові, була проголошена ідея бунту заради самого бунту, ніж заради певної усвідомленої мети.
У річних містах країни майже одночасно спостерігалися виступи молодих постів із найнесподіванішими для широкою кола суспільства бунтарськими нас і роями. Німецьким бюргерам, які подумки мріяли про здійснення соціальних реформ, ці виступи видавалися небезпечними. Влада (князі та курфюрсти) підозріло поставилась до новою явища в літературі, найбільш нетерпимі з них відразу ж вдалися до репресивних заходів.
Утворилось декілька літературних груп :• гетінгенська (Л. Гелті, Г.Бюргер, С. Геснер. І. Форс. И. Мюллер);• страсбурзька (Гете. Я. Лепц, Ф.Клінгер. Г.Вангер)• швабська (Ф.Шіллер.,Д. X. ІІІубарт).Всі учасники цих літературних груп висловлювали протест проти рунній, якою було охоплено соціальне життя у Німеччині, і. звичайно, проти феодальною режиму останньої.
Лессінг (1729-79). Літературна діяльність Лессінга відноситься до другої половини XVIII ст. Німеччина в цей час переживала трагедію глибокого політичного і національного занепаду. Лессінг, як і більшість просвітників, надавав великого значення театру, розглядав його як найдієвіший з усіх видів мистецтва. Переймаючись жалюгідним станом театральної справи в Німеччині, Лессінг не лише глибоко вивчав сучасні англійський та французький театри, а й його витоки й традиції. Критик ставив перед собою завдання вивести німецький театр із жалюгідного стану та виховати справжнього глядача. Тому він організував один за одним низку театральних журналів, за допомогою яких намагався оновити репертуар театру. У 1755 році створив драму в прозі - "Міс Сара Сампсон" першу в німецькій літературі "міщанську" драму. Створена за зразком "Лондонського куння" Дж. Лілло, ця сентиментальна п'єса втілювала переконаність Лессінга в тім, що, наслідуючи більш природніший англійський театр, німці зможуть створити по-справжньому національну драму. Ця п'єса мала значний вплив на розвиток німецької драматургії, хоча застаріла вже через два десятки років. Протягом 1760-65 рр. Лессінг створив два твори, що мали вагоме значення для розвитку німецької національної літератури, трактат "Лаокоон, або Про межі малярства та поезії" (опублікований 1765 року) і драму "Мінна фон Барнхельм, або "Солдатське щастя". Наслідком поглиблених студій у царині теорії й історії мистецтва став трактат "Лаокоон, або Про межі малярства та поезії", центральним питанням якого стало з'ясування меж між живописом та поезією, їхньої специфіки та своєрідності художньої мови.У зазначеній теоретичній праці Лессінг поділяє всі види мистецтва на просторові (до них належить живопис, оскільки зображує предмети, що перебувають поруч) та часові (поезія зображує події в русі, тобто в їхній часовій послідовності). Подібний підхід орієнтував митців слова не на описовість, а на проникнення у психологію, зображення почуттів і пристрастей.У трактаті знаходимо втілення ідеї боротьби за нові шляхи розвитку як самої Німеччини, так і її мистецтва.
Останньою п'єсою Лессінга стала трагедія "Натан Мудрий" (1779). На відміну від усіх попередніх творів, ця драматична поема написана білим віршем. Дія твору відбувалася наприкінці XII століття в Єрусалимі, в епоху хрестових походів. В основу твору покладена думка про те що фундаментом будь-якої релігії було моральне почуття, а догматичний зміст мав плинний характер і жодною мірою не свідчив про вищість однієї релігії над іншою.Три головні герої — арабський султан Аллалін, багатий єрусалимський купець єврей Натан і християнський линар-храмовник (член середньовічного лицарського ордену тамплієрів), котрий прибув до Єрусалиму з військами хрестоносців — належали до трьох різних націй і релігій. За холом розвитку драми Лессінг змусив своїх героїв забути упередження, які вони поділяли, усвідомити братерство, що поєднувало людей. У центрі твору — трагічний образ Натана Мудрого, глибини особистості якого розкривалися у міркуваннях та вчинках. Після єврейського погрому загинула вся його родина (дружина і семеро дітей). Він три дні і три ночі лежав у поросі і попелі та віднині клявся нещадно мстити всім християнам без винятку.
48.
