Моральна невередливість позбавляє мистецтво Марціала тієї сили, яку дає йому його спостережливість і чуйність. Його реалізм зупиняється на поверхні. Сміховинна або мальовнича зовнішність його бавить, але за межі втішності його сатира рідко сягала.
Лише зрідка вирветься в поета гіркий протест проти цього життя, де можуть бути й свої щасливі хвилини. Але й тоді це життя залишається життям турботним, метушливим та сутужним. В останніх його віршах часто-густо прориваються песимістичні ноти. Довівши жанр коротенької віршованої п'єси до найвищої досконалості (його попередником і зразком міг бути в попередній римській літературі тільки Катулл), він не раз потім в історії нової європейської літератури ставав за зразок, який вивчали, не зупиняючись перед відворотним цинізмом багатьох його сторінок. Саме Марціал надав епіграмі характеру того глумливого короткого вірша, з яким вона потім зазнала розквіту в усіх нових літературах Європи - аж до наших днів.
Ювенал. Творча спадщина Ювенала складається з п'яти книг, в які ввійшли 16 сатир. Вони містять надзвичайно різку критику різних сторін римського життя. Поет уважав, що сама жахлива атмосфера римської дійсності спонукає до створення викривальних віршів.Тож він поставив перед собою мету нещадно викривати вади суспільства. Але оскільки у ті часи кожен критичний виступ міг обернутися трагедією для автора, він вирішив повернути жало сатири на минулі часи, але так, щоби читачеві було зрозуміло: насправді поет має на увазі сучасність. У творчості Ювенала розрізняють два періоди. У перший, що тривав до 120-х pp., поет написав три книги (9 сатир). Сатири другого (до кінця життя) періоду позбавлені колишнього викривального запалу та будь-якого сатиричного забарвлення.
Сатири першого періоду розповідають про епоху від часів Тіберія до правління тиранічного Доміціана, коли переслідування набрали особливого розмаху. Мета сатир - викривати загальну порочність і аморальність римського суспільства. Сатири другого періоду, як уже зазначалося, не вирізняються гостротою і є досить спокійними роздумами про мінливість людського життя, про минущість вроди, слави, багатства тощо, про переваги простого здорового єства, про моральні муки крутія, після того як він когось обдурив, порушення правил моралі єгипетськими племенами, про неправомірність застосування військового суду щодо цивільних осіб тощо.Композиція сатир оригінальна. Ювенал часто обриває тему, переходить до іншої, потім знову повертається до попередньої. Завдяки засобам риторики він створює яскраві образи, нагромаджує гіперболи, ставить запитання, на які сам і відповідає. Якщо ж сатирик наводить добре відомі міфологічні сюжети трагедій, то вдається до них лише з метою дискредитації, щоби показати їхню жорстокість та аморальність.
21.