У галузі літератури й театрального мистецтва римляни часто запозичували готові форми у греків. Однак не можна бачити в римській культурі лише запозичення. Їй властиві й багато оригінальних рис, висхідні до глибокої давнини. Крім того, запозичене у греків піддавалося радикальній переробці відповідно до потреб і смаків римського суспільства.
Витоки римського театру і драми походять, як і в Греції, від сільських свят збору врожаю. Ще у віддалені часи, тоді коли Рим являв собою невелику громаду, по селах справлялися свята у зв'язку із закінченням жнив. На цих святах виспівували веселі пісні. Зародившись ще при родовому ладі, ці пісні існували і в наступні століття, і в них, за свідченням письменника часів Августа Горація, знаходила відображення і соціальна боротьба між патриціями і плебеями. Горацій говорить, що ці жартівливі пісні не щадили і знаті, яка постаралася їх приборкати - було встановлено суворе покарання кожному, хто буде засуджувати їх в цих злісних віршах.
Існувала й інша форма примітивних видовищ - сатура. Ці зародки драми в Римі відчули на собі вплив етрусків. Щоб умилостивити богів, римляни вирішили поряд з іншими заходами вдаватися до заснування сценічних ігор. З Етруcії були запрошені актори. Це були танцюристи, які виконували свої танці під акомпонемент флейти. Етруським акторам стала потім наслідувати римська молодь, яка додала до танцю жартівливий діалог, написаний нескладними віршами, і жестикуляцію. Так виникли поступово сатури. Сатури були драматичними сценками побутового і комічного характеру, що включали в себе діалог, спів, музику і танці, причому музичний елемент грав у них істотну роль.
ПЛАВТ.
Творчість Плавта відноситься до того періоду історії Риму, коли він з сільськогосподарської громади стає найсильнішою державою спочатку на Апеннінському півострові, а потім у басейні Середземного моря.
Хоча Плавт запозичив сюжети для своїх п'єс з нової аттичної комедії, він яскраво зобразив у них і риси римського життя. У його п'єсах постійно згадуються римські установи та посадові особи, римські свята, різні сторони римського побуту, в тому числі і театрального. Плавт співчутливо ставився до плебейських низів рабовласницького суспільства і засуджує людей, що прагнуть до нечесної наживи. У його комедіях є нападки на лихварів, торговців, звідників. Критика ця велася звичайно з моральних позицій.
Від Плавта дійшли до нас 20 комедій повністю і одна - в уривках. У них здебільшого йде мова про те, як закоханий молодий чоловік за допомогою свого енергійного і хитрого раба веде від звідника свою кохану, яка часто виявляється вільнонародженою громадянкою, втрачену в дитинстві своїми батьками. Після раба самий цікавий персонаж у комедіях Плавта - Парася. Це людина вільна, але бідна і завжди голодна. Однак серед комедій Плавта є й такі, які відступають від зазначеної сюжетної схеми. Наприклад, «Близнюки», «Скарб» та ін.
«Близнюки» - блискуча комедія інтриги. Комедія Плавта «Близнюки» послужила основою для «Комедії помилок» Шекспіра. Але Шекспір ускладнив сюжет, ввівши, крім близнюків-панів, близнят-слуг.
У комедії «Скарб» осміюється людська скупість, доведена до неймовірних, просто безглуздих меж і перетворює носія цієї пристрасті на істоту яка отруює життя і собі самому, і своїм близьким. Так, при створенні своєї комедії «Скупий» Мольєр узяв за зразок «Скарб».
ТЕРЕНЦІЙ.
Після Плавта писав комедії Теренцій, що належав вже до наступного покоління. Уродженець Африки, він ще хлопчиком був привезений до Риму, де став рабом одного римського сенатора. Помітивши видатні здібності юнака, сенатор дав йому гарну освіту і потім відпустив на волю.
Теренцій написав шість комедій. Сюжетами його комедій є сімейні конфлікти.
У Теренція зазвичай немає такої динаміки у розвитку інтриги, як у Плавта, він відмовляється від театральних засобів, якими охоче користувався попередник. Зате Теренцій прагне дати більш глибоку психологічну характеристику своїх персонажів, створюючи цікаві життєві образи.
Одна з кращих комедій Теренція – «Брати». П'єса ставить питання про виховання молодих людей.
Після смерті Теренція п'єса його протягом декількох десятиліть ще ставляться на сцені, але потім зникають з театрального репертуару.
