Велика роль у становленні реалістичного методу в поезії належить Р.Фросту,К.Сендбергові, Е.Робінсові,Е.Мастерсові,В.Ліндсею. Пошук нових художніх форм поєднувався в їхній творчості з правдивим відображенням життя.
Роберт Фрост (1874 -1963) — америк. поет, чотириразовий лауреат Пулітцерівської премії. Перший вірш був надрукований у місцевій газеті, коли поету було 15 років. Книжковий дебют Фроста відбувся в Англії напередодні Першої світової. І в біографії, і в текстах Фроста є скільки завгодно підтверджень для саме такого погляду на «народного» поета-фермера, далекого від інтелектуальних і естетичних пошуків доби, зате наділеного тонким відчуттям природи. Поет свідомо «грався» зі своїми читачами, намагаючись утвердити саме такий погляд на себе і свою творчість
Фрост прийшов в літ-ру в період «поетичного ренесансу» 10-х років ХХст. У центрі його творчості стояла людина. Ранній Фрост наслідував романтичні традиції. Мотиви боязні смерті і «християнської покори» у віршах поета постійно змінювалися оптимізмом.
1913р.-1-ша збірка поезій «Воля хлопчика».
1914р.-2-га збірка «На північ від Бостона». Вірші оригінальні як за формою, так і за змістом «вірші-діалоги»(або «драматичні діалоги»). Вперше Фрост використав п’ятистопний ямб, якому він намагався надати «розмовну інтонацію».Створюючи свою теорію вірша, поет спирався на досвід Вергілія, Шекспіра.
Фрост намагався створити «героя з того, у кому ніхто ще не помітив героя». Згодом правда життя стала основним об’єктом зображення у його поезіях.
99.