а.(1844 -1896)
«Осіння пісня» - початок творчості. 1866 зб«
Сатурнічні поезії» - вирізнялась політичним впливом парнаської школи, простежувались характерні риси цього угрупування – вірші«
Сентимаентальна прогулянка», «Осіння пісня». Після ув’язнення вірші релігійного спрямування –
«Звертання до Діви Марії» - збірка «Мудрість». Збірка нарисів «Прокляті поети» - назва стала назвою цілої генерації цих поетів, в ній містяться 6 нарисів, присвячених сучасникам поета. У нарисі «
Бідний леліан» - вивів свій образ. Вершина творчості
«Романси без слів»: музичність не просто мелодійна, сенсу поетичних творів надається великого значення, створює сучасну нову поезію. Тут виявляється імпресіоністичність письма, воно набуває ознак плинності, ефекту розмитості, непевності пейзажу, увага до натяку до нюансу.
Імпресіонізм - принцип безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань. Зображується не сам предмет, а враження від нього, орієнтація на почуття, а не на розум; відмова від ідеалізації , бо ідеал відсутній в конкретній реальності; часопростір ущільнюється і подрібнюється; предметом мистецької зацікавленості стає не послідовна зміна подій і явища (фабула), не соціальний, логічно впорядкований історичний відрізок, або період життя героя, а уривчасті фрагменти, відбиті у свідомості персонажа; герой імпресіоністичного твору цікавий не так своєю активністю, спрямованою на перетворення зовнішнього світу, як саме «пасивною здатністю» сприймати, реагувати на зовнішні збудники, бути носієм, навіть «колекціонером» вражень. 1854 рік – вірш «Поетичне мистецтво» як відгук на однойменний трактат Буало. Музичність – прагнення поєднання усього, що заважає розкутості ліричного самовиразу. Справжня поезія – відтворення не відтворюваного.
Емоційне тло – горе, сум, скорбота.
Посилення сугестивного впливу на читача/слухача. Синестезія як принцип художньої творчості, не тільки як прийом.
Прагнення до музичності, інтенсивне використання звукопису, асонансу та алітерації. Взаємозв*язок душі із природою. Мотиви: сп’яніння, мотив сну.У «Поетичному мистецтві» вВерлен протиставляє музичність вірша визначеності його сенсу, закликає до максимального нюансування зображення і демонстрації відтінків. Переходи, напівтони. Гасло «Музика перш за все» . Позбавитися у віршах розуму й дотепності, сміху й красномовства, оголошує війну римі як пустому брязкальцю.
Верлен же піддавав сумніву і рими, і розмір вірша, а поруч з тим демонстрував можливості «неправильностей»; Повтори, внутрішні рими, системи співзвучних голосних (асонанси) і приголосних (алітерації) — все це створює ефект справжньої музики слова. Мова тут покликана навіювати, а не описувати чи доводити. Поет вплітає у вірші просторіччя, провінціалізми, архаїчне мовлення й мовні «неправильності» Це створює ілюзію абсолютної спонтанності й мовної інтимності. Верлен розчленовує олександрійський вірш за допомогою незвичних цезур і неочікуваних переносів таким чином, що часом здається, ніби вірші переходять у прозу. Саме Верлен проклав шлях верлібру поетів-символістів.
78.Життєвий та творчий шлях
