ГЮСТАВ ФЛОБЕР (1821—1880) — видатний французький письменник, майстер витонченого психологічного аналізу. Його творчість — це своєрідний місток, який поєднав бальзаківсько-стендалівський етап розвитку реалізму першої половини XIX століття та період натуралізму, представлений у другій половині XIX століття школою Е. Золя. Головними рисами світосприйняття прозаїка були скептицизм і песимізм. Від брутального світу він намагався сховатися у світі мистецтва, яке, вважав, може змінити людину.Флобер вважав себе учнем Бальзака.
Естетичні погляди Флобера:
Зосередженість на тенденціях, які існували у сус-ві; осмислення руху історії через долі окремих персонажів; літ поділяв на елітарну (високохудожню) і масову(комерційно-спрямовану)• поєднав трагічний і комічний плани, з глибоким психологізмом створив переконливу картину бездуховності суспільства, у якому вульгарності та повсякденності нічого не протистояло;
• прийшов до висновку, що в житті не було і не могло бути нічого прекрасного, вирватися із сірості неможливо ні за допомогою мрій, ні за допомогою кохання;
Новаторство Г. ФлобераЗмалював повністю реалістичні картини, беручи факти із власного життя чи життя людей, які його оточували.Ввів у роман образи простих людей, які поєднували в собі як негативні, так і позитивні риси, суто «позитивних» героїв його твори не мали. Виступив проти поєднання реалізму і романтизму. Використовував у творах імпресіоністичну манеру письма.Писав твори з характерними рисами психологізму.Відмовився від поділу героїв на позитивних і негативних носіїв добра і носіїв зла. Флобер має репутацію «фільтрованого» майстра.
«Пані Боварі», 1856
У романі «Пані Боварі» герої - це мешканці французької провінції 19-го століття. Головна героїня - Емма Боварі, молода дружина провінційного лікаря. Емма мрійлива та повсякчас шукає нових вражень. Донька фермера, вона начиталася книг про красиве життя.Емма прикидається, що любить чоловіка, але насправді зневажає його, вважаючи негідним такої, як вона. Чоловік Емми, Шарль Боварі - сільський лікар кохає Емму та піклується про неї, як тільки може.
Образ пані Боварі поєднує егоїстичність та черствість у ставленні до близьких: чоловікові, дочці, з великою силою пристрасті, які вона спрямовує на своїх коханців. Але Емма любить більше свої мрії, аніж реальних людей. Щоб створювати ілюзію світу, який їй подобається, вона витрачає гроші сім'ї, бреше чоловікові, залазить у борги. Коханці Емми Родольф та Леон - різні люди. Родольф хитрий, пристрасний, розважливий. Леон спочатку романтичний, палкий. Але обидва коханця Емми потім вибирають спокійне та сите існування, а не любовні бурі. А коли Емма розоряється та здобуває репутацію гулящої жінки, обидва “кохані” відповляються їй допомогти. Героїня ж кінчає життя самогубством, навіть не подумавши, як це буде переживати її сім'я, що буде з донькою Бертою.
Композиція роману «Пані Боварі» має кілька характерних рис: дуже довгу експозицію, яка дозволяє зрозуміти психологічні мотивації подальших вчинків героїні. Також роман не закінчується зі смертю героїні, а продовжується ще кількома главами, в яких показані наслідки вчинків померлої . Ідея «Пані Боварі» - у фатальному зіткненні мрій та реальності. Буденна реальність далека від ідеалу, проте відірвані від неї, егоїстичні мрії також не містять в собі нічого насправді духовного.
. Автор дуже ретельно змальовує характери героїв та деталі їхнього побуту. Їм переконливо відтворений колорит французької провінції 19-го століття, показана бездушна буржуазна атмосфера. Роман можна віднести до напряму реалізму, він також включає яскраві прийоми натуралізму: автор з нещадною правдивістю описує болісну смерть Емми від отрути. Також в книзі немає жодного однозначно позитивного героя.
66.
