Вин. В кін. 18ст. Поєдн. Всі типи мистецтва. Вплив революції. Створ. Рейнського союзу.Зх Нім. Приєдналась… розпався. Битва народів. Створення нім. Союзу. Гердер дав поштовх розв. Нім романтизму.
періоди: 1. (1796 - 1806) охоплює творчість існських романтиків і Ф.Гельдерліна. підвалини романтизму, вирізняються такі його риси, як універсальність та історизм.
2. (1806 - 1815) суспільно-політична ситуація в Європі істотно змінилася. У Німеччині поширився визвольний рух, а романтизм став своєрідним засобом утвердження ідей свободи та національної незалежності. На хвилі національного піднесення розвивається фольклорна течія романтизму (А. фон Арнім, Я. та В. Грімми).
3. (1815 - 1830) зумовлений процесами Реставрації, що відбувалися в Німеччині. У цей період розвивається гротескно-фантастичний романтизм Е.Т.А. Гофмана. 4. (1830 - 1848) тісно пов'язаний з проблемами сучасності. Романтизм у Німеччині набуває активного характеру, шукає нових засобів духовного перетворення дійсності (Г.Гейне, Г. Гервег).
Єн.група письменникі вУ 1796 р. брати Шлегелі, Август-Вільгельм і Фрідріх, прибувають до Ієни, де починають викладати в університеті. Через деякий час дім Шлегелів став осередком громадського й літературного життя університетського міста: в ньому збираються письменники, філософи, вчені; з них і витворився уславлений гурток ієнських романтиків, якому належить така визначна роль у становленні й розвитку романтизму. До цього гуртка ввійшли брати Шлегелі, Новаліс, Людвіг Тік, а також І. Фіхте і Ф. Шеллінг. Ієнський гурток склався як гурток літературно-філософський, чим визначився подвійний зміст і характер його діяльності, поєднання в ній двох аспектів - літературно-художнього й філософсько-естетичного. У той час панував піднесений, зворушливий настрій, світ був охоплений ентузіазмом. Звідси витікають характерні якості й тенденції раннього романтизму, зокрема ієнського. Передусім йому притаманні універсалізм, прагнення охопити буття в його повноті. Ієнському романтизмові було притаманне діяльне, творче ставлення до буття і світу. Найбільш адекватні форми й засоби вираження романтичного світовідчуття ієнці знаходили в міфі й символі; вдавалися вони й до казки, але в їхній інтерпретації вона піддавалася значній міфологізації.
ГЕНРІХ ГЕЙНЕ (1797-1856) - найбільший лірик епохи. співцем природи і нещасливого кохання. Правдиві картини життя, які Гейне спостерігав під час цих мандрів, змальовані у прозовому творі "Подорож на Гарц" (1826 р.), яким відкривалася чотиритомна збірка прози "Подорожні картини"., "взяв від романтичної школи все життєздатне: зв'язок з народною творчістю... Він продовжив розпочате романтиками використання мотивів народної легенди й казки, розхитування канонів класичного віршування". У 1869 р. в Німеччині вийшло повне видання творів Гейне, розраховане на 50 томів.
Збірка Г. Гейне "Книга пісень" - напружене внутрішнє буття людини взагалі, про драматизм її життя у світі, про щастя і велику трагедію, які несе з собою кохання. зб спирається на традиції німецької ліричної поезії, яка була тісно пов'язана з народною творчістю. Поет широко застосовує у збірці фольклорні засоби: жанри народної лірики (пісня, романс тощо),народні образи (Петер, Ганс, Грета), мотиви (любов - весна, зрада -темна ніч, дівчина - зоря), традиційну символіку (човен, море, ліс, хатина), різноманітні повтори, звертання, тропи, характерні для народної творчості.
Ліричний герой "Книги пісень" відрізняється від фольклорних образів. У фольклорі герої, як правило, однозначні; тут- духовно розвинена особистість, освічена, інтелігентна, здатна на глибокі переживання та відтворення їх у символічній формі, на глибокий психологічний аналіз власних почуттів.
4 циклів: "Страждання юності", "Ліричне інтермецо", "Знову на батьківщині", "Північне море". 1- розкривається сила першого почуття, мрія про кохання і прагнення знайти свій ідеал у реальній дійсності. сум, страждання, невідповідність між мрією і дійсністю. 2 - піднесений гімн на честь кохання. Образ коханої стає виразнішим. Це земна жінка, втілення природної краси й гармонії. І водночас вона - ідеал поета, дівчина-сонце, перлина, лілея, голубка. 3- "Знову на батьківщині". Пройшли роки, ліричний герой змужнів, зазнав перших втрат. Його кохана вийшла заміж за іншого. Світ навколо нього стає спустошеним, непривітним, бо втратив гармонію та цілісність. Справжнє кохання не вмирає - такий лейтмотив третього циклу. 4- Кохання відкрило шлях на широкий простір природи, у великий світ. Величні картини природи створюються в циклі за допомогою різноманітних тропів, фігур, фольклорних засобів, міфілогічних образів. Ліричного героя більше цікавить тепер усе різнобарв'я світу, поєднання стихійних сил і суперечливих явищ. В епілозі знову звучить спогад про кохання як найкращий вияв душі особистості. Ліричний герой збірки виходить з життєвих випробувань, духовно зміцнілим, просвітленим, звільненим від усього фальшивого й неприродного. Він відчуває себе особистістю,
«Німеччина.Зимова казка»— сюжет- мандрівка письменника Німеччиною. З їдкою іронією, сарказмом і ненавистю Гайне накидується на католицьку церкву, романтичну школу і німецьке філістерство. Німеччина відсталих соціально-політичних порядків. Сатира - на військових,на служителів церкви, і на французів, і на окремих письменників- Альфред де Мюссе. закликає пробудитися від темряви, минулого. Гайне любить свою батьківщину. Фант. Форма - поет розмовляє з «батьком Рейном»; за поетом ходить привид, що ховає під плащем сокиру; йому сниться, як за його наказом цей примарний наглядач розбиває ожилі кістяки трьох східних царів,поет звертається з промовою до вовків; поета мучить нічний кошмар .образну виразність, загострює сатиричну спрямованість окремих епізодів.
Переклади Справжнє знайомство України з Гейне почалося ще з другої половини XIX ст. Спочатку це були вільні переклади його поетичних творів, які з'являлися на сторінках періодики. Першими перекладачами були Ю.Федькович та М. Старицький. Перші збірки творів Гейне в Україні побачили світ у 1892 р. у м. Львові. У перекладах Лесі Українки і Максима Старицького було видано "Книгу пісень" (вибрані твори), а в перекладах Івана Франка - "Вибір поезій" Г.Гейне. Перший переклад -1853 року ще за життя поета. вірш "Ein Weib" ("Жінка") із циклу "Романси", який входив до "Нових віршів".
Відома балада про красуню Лорелей налічує тепер уже понад десять перекладів, Протягом другої половини ХІХ та перших двох десятиріч ХХ століття не було жодного значного українського поета, який не звертався б до лірики Гейне. Більш того - її перекладали не тільки поети Михайло Старицький, Юрій Федькович, Пантелеймон Куліш, Павло Грабовський, Михайло Вороний, Борис Грінченко, Агатангел Кримський та інші, а й такі майстри української прози, як Панас Мирний, Василь Стефаник, Михайло Коцюбинський.
У другій половині ХІХ століття лірику Гейне головним чином перекладають Ю.Федькович та М.Старицький, але то були, власне, не переклади, а забарвлені локальним українським колоритом переспіви. У них звучали мотиви українських народних пісень і вони були далекі від оригіналу.
Важливою віхою в історії перекладів Гейне українською мовою був майже одночасний вихід у Львові в 1892 році збірок перекладів
Л.Українки та І.Франка. У збірці "Книга пісень" Лесі Українки належить перекладу 92 віршів Гейне.малюють образ юного Гейне, побачений очима нашої поетеси. Леся Українка вловила не тільки романтичні настрої раннього Гейне, які привертали увагу її попередників. Вона тонко відтворює гейневський гумор. А Іван Франко був першим з українських перекладачів, хто звернув увагу на сатиру німецького поета. До того часу українські читачі були знайомі лише з гейневською лірикою. Павлу Грабовському належить перший український переклад "Ткачів", Агатангелу Кримському - поеми "Віцлі-Пуцлі". У 1918-1919 роках виходить двотомник віршів Гейне в перекладах Д.Загула та В.Кобилянського, а в 1930-1933 роках "Вибрані твори" в чотирьох томах та "Г. Гейне. Сатира" у перекладах Дмитра Загула. Павло Тичина, Андрій Малишко, Сава Голованівський, Оттілія Словенко. У цей час Максим Рильський перекладає сонети Гейне, Микола Бажан - чіткі строфи "Диспуту", Володимир Сосюра - мініатюри "Нової весни", а Леонід Первомайський - лірику й сатиру. За роки Радянської влади твори Гейне видавалися українською мовою 16 разів.
52
