пользователей: 21219
предметов: 10452
вопросов: 177398
Конспект-online
зарегистрируйся или войди через vk.com чтобы оставить конспект.
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

I семестр:
» Зарубіжна
» Екзамен

Гете «Фауста». Лірика Гете.

Творчість Гете, яка тривала майже 7 р., є надзвичайно багатогранною, складною і розмаїтою. Відомий у першу чергу як поет, Гете активно виступав і в інших видах художньої словесності, створивши неперевершені зразки драматичної та прозової творчості. Гете написав 1600 віршів, 54 віршові та прозові п'єси, три великі поеми, чотири романи, понад 2000 афоризмів, приказок і повчань (віршами та прозою), величезну кількість наукових, філософських, естетичних, літературно-критичних статей, мемуари, щоденники; перекладав із французької та італійської літератур.

Творчий шлях Гете прийнято ділити на два періоди — ранній (або штюрмерський) і веймарський (або період веймарського класицизму). Якщо в штюрмерський період творчість Гете має сентименталістське спрямування, то в наступний, веймарський період, який триває від середини 70-х років XVIII ст. і всю першу третину XIX ст., у творчості Гете домінує поетика просвітницького класицизму, що вбирає також у себе й елементи реалістичного та романтичного — світобачення. З найбільшою силою творчий геній Гете виявив себе в ліриці. Вірші Гете почав писати із семилітнього віку. У штюрмерський період у його ліриці переважають теми природи і кохання, тісно пов'язані з традиціями німецької народнопісенної поезії. Крім ліричних віршів, Гете створює зразки піднесеної патетичної поезії, зокрема вірші-гімни, сповнені волелюбного просвітницького пафосу. Значення лірики Гете штюрмерського періоду — в тому, що вона додала німецькій поезії яскравого і самобутнього національного колориту, започаткувала теми й традиції, на які спиратимуться наступні покоління німецьких поетів. Лірика Гете веймарського періоду позначена інтересом до культурних, духовних, художніх цінностей античної та східної культур, що знайшло відображення в його поетичних збірках «Римські елегії» (1790) та «Західно-східний диван» (1819). Нові горизонти перед німецькою художньою словесністю відкривала й драматургія Гете. Вже у штюрмерський період Гете написав драматичний твір, який не лише зробив відомим його ім'я в усій Німеччині, а й здобув йому загальноєвропейську славу. Написана в дусі шекспірівських хронік, історична драма «Гец фон Берліхінген» (1773) змальовувала Німеччину початку XVI ст., в добу Реформації та Великої селянської війни. Головним героєм цієї драми Гете обрав реальну історичну особу — бунтівного лицаря фон Берліхінгена, який перейшов на бік повсталих селян, а після поразки повстання був схоплений і помер від ран у в'язниці. У веймарський період Гете створив ще кілька драматичних творів, з яких особливо виділяються трагедії «Егмонт» 96 та «Іфігенія в Тавриді» (обидві 1787). Перша з них — про — нідерландського графа Егмонта, полководця і політичного діяча, страченого іспанськими завойовниками у 1563 р. Друга інтерпретує античний міф про Іфігенію, доньку мікенського царя Агамемнона.

Уславився Гете і як прозаїк. Найвідомішим прозовим твором штюрмерського періоду став його роман «Страждання молодого Вертера» (1774). Цей твір значною мірою автобіографічний, відображає історію кохання молодого Гете. Головний герой роману Вертер — обдарована молода людина з незаможної сім'ї. Відчуваючи відразу до товариства пихатих дворян і обмежених бюргерів, він оселяється в провінційному містечку, де має намір насолоджуватися самотністю та природою і де в його життя вривається кохання, але без взаємності. Зневірившись у можливості досягти щастя та гармонії і в суспільному і в особистому житті, Вертер вдається до самогубства. Найвищим здобутком прози веймарського періоду Гете стала романна дилогія про Вільгельма Мейстера, до якої входять «Роки навчання Вільгельма Мейстера» (1796) та «Роки мандрів Вільгельма Мейстера» (1827). Головний герой - молода людина із заможної бюргерської родини, розриває стосунки зі своїм середовищем, залишає сім'ю, місто і, подорожуючи Німеччиною, наполегливо шукає свого справжнього місця в житті. В романах порушується одна з ключових проблем просвітницької ідеології — проблема виховання людини як корисного члена суспільства.

 Гете працював над «Фаустом» 60 років. Уперше думка про написання трагедії з’явилася наприкінці 60-х років XVIII ст., коли авторові було 23-24 роки, а закінчив він цей твір на початку 30-х років XIX ст. «Фауст» — найвизначніше творіння Ґете, найвеличніше явище світової поезії, бо в ньому з великою художньою майстерністю змальовано не якийсь певний життєвий конфлікт, а послідовний ланцюг глибоких конфліктів, що сталися упродовж одного життя. Тема «Фауста» — роздуми над історією людського суспільства, метою соціального буття людства і окремої людини, над загальним ходом історії. Такий грандіозний задум вплинув і на жанрові особливості твору. За формою «Фауст» написаний для сцени, за обсягом — ні. Жанр визначити важко, бо в ньому співіснують ознаки різних жанрів: «Пролог на небі» має риси середньовічної містерії; сцену появи Фауста в кімнаті Маргарити написано як ліричний етюд; Авербахів склеп, де розважається веселе товариство, і відьмина кухня — відверто комічні й реально-побутові сцени; останні хвилини життя Маргарити в сцені у в’язниці зображено засобами трагедії. Трагедією назвав свій твір і автор, літературознавці ж визначають «Фауста» як драм. поему або як філософсько-ліричну трагедію. Композиція трагедії порушує класицистичний канон трьох єдностей. Ґете використав у ній свій улюблений принцип вільної композиції. Про життя головного героя розповідається в двох часових планах — ретроспективно і в теперішньому часі. Побутові сцени поєднуються з фантастичними та історичними, а епохи вільно заступають одна одну.

Особливістю трагедії є її композиційні паралелі. У «Фаусті» немає жодної картини, до якої автор не знайшов би прототипу — в легендах чи у власній біографії. Літ. джерелами «Фауста» вважають давньоєгипетс. епічний діалог «Суперечка розчарованого зі своєю душею», Біблію, Старий Завіт, «Книгу Іова», «Повість про доктора Фауста, знаменитого чаклуна і чорнокнижника, про його договір із дияволом, його пригоди й діяння, про заслужену кару йому, запозичена головним чином із його паперів» (1587) та легенди про Симона-мага, які викладено в Новому Завіті, в апокрифічних діяннях Петра і Павла, у давньохристиянському романі «Клементина».

"Пролог на небі" важливий тим, що Господь, оточений ангелами, зустрічається з Мефістофелем. Уся сцена символізує боротьбу добра і зла, що відбувається у світі. Мефістофель повністю заперечує за людиною які-небудь достоїнства. Господь визнає що людина далека від досконалості, але все таки кінець кінцем способі вибратися "з мороку". В якості такої людини Господь називає Фауста. Мефістофель просить дозволу довести, що і Фауста легко збити з шляху істинного. Суперечка між Мефістофелем і Богом є суперечкою про природу і цінність людини. "Пролог на небі" - це зав'язка усієї дії. В "Пролозі на небесах" осн. конфлікт твору: між спокоєм (заперечення, Ніщо) і дією, пошуком істини (Щось) ; конфлікт між Мефістофелем, мета якого змусити Фауста "зупинити мить", т. е. захотіти спокою, і Фаустом, який до своєї останньої життєвої миті повинен шукати і боротися.

Образ Фауста позбавлений цілісності: молодий Фауст — людина почуття, Фауст похилого віку — людина розуму. Фауст — не ідеальний герой. Упродовж життя він припускався багатьох помилок, але вперто шукав сенсу людського існування і безстрашно йшов до своєї мети. Фауст — справжній учений, бо його допитливий розум прагне усвідомити себе у світі, осягнути загальну й абсолютну істину. Доля Фауста трагічна, адже відповіді, які він знаходить, здаються йому неповними, а істина — частковою. Трагедія героя починається у сфері свідомості: це трагедія духа, що зважився на осмислення абсолютного і розуміє марність своїх поривань.

Образ Мефістофеля надзвичайно складний. Він аж ніяк не схожий на чорта з легенд. Мефістофель — це втілення нещадної критичної думки. Він добре знає всі вади людей і дотепно глузує з них, бо не визнає жодної високої цінності в людському житті.Мефістофель — чорт-цинік, чорт-практик, якому все відомо. Він — дух-матеріаліст, дух-аналітик, котрий зважає тільки на те, що дійсно існує.Бог називає Мефістофеля «духом заперечення»; вони не ворогують між собою, а складають одне неподільне ціле.

Один з найяскравіших образів трагедії «Фауст » – це образ Маргарити , коханої доктора Фауста . Маргарита сором’язлива , цнотлива і по-дитячому вірить в Бога. Вона живе чесною працею , іноді досить важким. Маргарита , напевно , стала б гарною дружиною.« Ви створені для радощів сімейних » – каже їй Мефістофель при першій зустрічі. Як майже ангельське істота , Гретхен відчуває приховану диявольську суть Мефістофеля і боїться його . Однак Маргарита здатна і на велику любов , велику пристрасть . Полюбивши Фауста , вона здатна пожертвувати для нього всім у своєму житті. Їх любов протиставляється відносинам Мефістофеля і Марти , розважливим і лицемірним .Фауста в Маргариті приваблює чистота і невинність , в тому числі душевна . Ця мила дівчина , майже дитина , нагадує йому ангела. Фауст чесно вірить у те , що його любов буде вічною . При цьому він розуміє , що близькі відносини з цією дівчиною можуть зруйнувати її тиху і мирне життя. У містечку , де живе Маргарита , позашлюбні стосунки для дівчини – велика ганьба . Але Фауст дає волю своєї пристрасті , підштовхуваний Мефістофелем . Сім’я дівчини зруйнована , її брат гине від руки Фауста у вуличній сутичці . Фауст і Мефістофель після вбивства тікають з міста , залишивши дівчину одну . Зганьблена , вона виявляється у злиднях , божеволіє і топить в ставку новонароджену дочку .Але навіть після того , як життя і розум Гретхен загублені , в її душі залишається щось святе , «світлий світ дитини ». Чекаючи страти у в’язниці , вона знову бачить свого улюбленого Фауста . Той схаменувся і за допомогою Мефістофеля намагається її виручити . Маргарита відмовляється від втечі з в’язниці : «Я скоряюся Божого суду … Врятуй мене , Батько мій , у височині ! ». Душа Маргарити , незважаючи ні на що , буде врятована.

 

80.


17.06.2015; 15:17
хиты: 278
рейтинг:0
Гуманитарные науки
литература
мировая литература
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2016. All Rights Reserved. помощь