Понад два десятиліття Дідро присвятив головній справі свого життя — виданню «Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел», що виходила друком з 1751 по 1780 pp. і складалася з 35 томів, в тому числі 11 довідкових книжок, де містилися малюнки, креслення, карти, схеми, і 8 томів покажчиків. Задля створення «Енциклопедії» Дідро вдалося об'єднати весь цвіт французького просвітництва — від Вольтера до Ж. Ж. Руссо. «Енциклопедія» відіграла гігантську роль у формуванні суспільної свідомості у Франції та в усій Європі. За своїми філософськими поглядами Дідро був механістичним матеріалістом. У певному сенсі він випередив дарвінізм, оскільки вважав, що у біологічного виду людини є своя передісторія. Пройшовши складний шлях у своєму духовному розвитку, Дідро став послідовним атеїстом. На думку філософа, вирішальну роль у вихованні нації повинні відігравати мистецтво, література і театр. Свої філософські, історичні та естетичні погляди Дідро втілив у художній формі, створивши три повісті, які не виходили друком за його життя, оскільки прозаїком він себе не вважав.«Черниця» (1760) і «Жак-фаталіст і його Хазяїн» (1773) вийшли друком лише в 1796 p., а «Небіж Рамо» (1762-79) вперше був виданий у 1805 р. німецькою мовою в перекладі Й. В. Гете. У «Черниці», написаній під враженням гучного судового процесу, письменник з усією пристрастю виступив проти тодішніх монастирських звичаїв. Повість написана у формі записок головної героїні Сюзанни Сімонен, адресованих її покровителю. Поміщена силоміць у монастир своєю родиною, Сюзанна не змирилася з чернецтвом і наругою над особистістю, віддавши перевагу втечі, блуканням і нестаткам. Усіма її вчинками керує любов до свободи та незалежності. Основне в романі — гостра публіцистична спрямованість, що досягалася змалюванням переконливої картини переживань героїні. Реалістично відтворено, як у серці тихої та покірної спочатку дівчини з'явилися перші паростки сумнівів, що незабаром переросли у почуття протесту та гніву, і завершилися відкритим бунтом проти насилля над потягом до життя, проти монастирського лицемірства та релігійного обману, проти забобонів, тиранії та наругою над правом жінки на вільне, самостійне та радісне життя.
47.
