Гесіод - перший відомий на ім'я давньогрецький поет, засновник дидактичного епосу, рапсод. З V ст. до н. е. історики сперечаються про те, хто був першим — Гесіод чи Гомер. Але якщо Гомер напівлегендарний, то Гесіод — цілком історична особа. Гесіод виступає як пророк, «покликаний» музами провіщати істину, перший у грецькій поезії визначає себе як особистість і називає своє ім'я. Під іменем Гесіода збереглися три невеликі поеми, написані гекзаметром на епічному іонійському діалекті.
Перша поема «Теогонія» - «Теогонія» ("Походження про богів") - спроба об'єднати в послідовну систему міфи про початок світу, про походження богів (усього їх перераховано бл. 300) і героїв. Від цієї поеми залишилася лише початкова частина( трохи бльше тисячі рядків). Перші божества — це Хаос, Гея та Ерос. Хаос породжує Ереб (Морок) і Ніч, а від них виникає Ефір (Світло) і День. Гея породжує Урана (Небо),Ереб (Пітьма)і Ніч,а від Ночі - Ефір і День, Гори й Понт (Море), тобто первинні природні сили, а потім, вже в союзі з Ураном, вона дає життя дванадцятьом Титанам,яких очолює могутній Крон, трьом Кіклопам і трьом Гекатонхейрам (Сторуким). Уран залишається верховним владикою доти, доки його не скидає власний син-титан Кронос, який разом зі своєю дружиною Реєю дає початок новій династії. Серед нащадків Кроноса згадуються, зокрема, Деметра, Гера, Аїд, Посейдон і Зевс. Зевс скидає Кроноса, після чого, вступаючи в шлюб з різними богинями, породжує третє покоління богів. Цей перелік завершується списком богинь, які стали чоловіками смертних, і дітей, породжених від цих шлюбів. На жаль, основна частина "Теогонії", що давала повний родовід богів і героїв, до наших днів не дійшла. Але вона була б цінним свідченням про ранню систему міфологічних уявлень греків, по пізніші перекази або задки про ці міфи зазнали значних змін чи переробок. Це перша спроба осмислення всього сущого, осмислення всього, що відбувається й історії світу. У Гесіода вперше поставлене завдання, не властиве міфології - пояснення навколишнього світу, дії тих сил, з якими зіштовхується людина. У поемі про походження богів немає нічого про вихваляння богів. Боги й люди - дві нерівні конфронтуючі сили. Поняття "заздрість богів" вводить Гесіод. Він дає цьому пояснення.
«Роботи і дні»- це дидактична поема, в якій автор навчає свого брата вести господарство та ін. Має 4 частини: 1) Після звернення до муз, він згадує історію з Персом і звертається до нього. Використов. 3 історії із міфології та байку. А)Міф про Еріду (2 Еріди: жорстока і справедлива); Б) Міф про Пандору і її скриньку (штучно зроблена дівина); В) Міф про 5 віків: золоте покоління (люди, які весело жили, земля давала все необхідне), срібне покоління (зухвалі, гордовиті люди, які виступали проти богів), бронзове покоління (воїни закуті в бронзу), покоління героїв, залізне покоління (вік у якому існує Гесіод, людина мусить сама дбати про свій достаок); Г) Байка про солов*я і яструба. 2)Поради: сентенції про те, як треба жити, вести господарство. 3)Роботи: перелік різних видів господарських робіт, але зосереджує увагу на весняній роботі та збиранні врожаю ( оливи та винограду) і знову дає поради до планування родинного життя. 4) Дні (сільськогосподарський календар).
У першій Гесіод після звернення до брата розповідає йому кілька притч і одну байку,мораль яких - ц світі панують несправедливість, неправда і людські справи на землі безперервно погіршуються.
Друга історія - це легенда про зловісну й хитру Пандору, жінку, створену й оживлену богами і послану Зевсом на землю як покарання людям за вчинений Прометеєм злочин - викрадення з неба вогню і передання його смертним.
Третя оповідана Гесіодом легенда торкається проблеми зміни людських поколінь.
У заключній,четвертій, частині поеми озгортається тема, пов'язана з другою половиною назви - "Дні".Посилаючись на судження народу, Гесіод перелічує дні, щасливі й нещасливі для початку тієї чи іншої роботи.
6.
