ІІ. н.е. характеризується ослабленням економічної й нерозривності культурної ролі Італії та розквітом культури Сходу імперії. Настає період з так званого «грецького Відродження». Широке поширюються релігійні вчення, які йдуть із Сходу. Рим поступово втрачає своє значення головної культурної центру. У утвореному суспільстві вважають за необхідне знання грецької мови і грецької літератури. У Греції ж у цей час намагаються відродити велике минуле, розцвітає «друга софістика».Найбільшим представником софістичного красномовства у період був Арістид. Також, як й у Греції, у Римі цей час зростає інтерес до давнини..
Сенека. народився бл. 4 р. до н. е. в Кордубі (Кордова, Іспанія) у заможній родині. Філософією Сенека захопився з юності, його наставники належали до школи римського стоїка Секстія. Сенека пише трактат «Про блаженне життя». Це — найрішучіша спроба Сенеки примирити стоїчну доктрину і дійсність. Мова в ньому йде про свідомість моральної норми, тобто про совість, що і відрізняє людей моральних (філософів) від натовпу. Поняття совісті як усвідомленої розумом і пережитої почуттям моральної норми було введено в стоїцизм Сенекою. У 62 році Сенека пише наступний трактат — «Про спокій душі». Діяння залишається для нього щирим поприщем чесноти і прихильних до неї, насамперед, діянням на благо держави. Сенека демонстративно відсторонюється від громадського життя. Людина має право на дозвілля, навіть не відслуживши визначений термін державі, — доводить він у книзі «Про дозвілля». «Моральні листи до Луцілія» — останній твір Сенеки. Сенека був духовним вождем Луцілія, який жагуче прагнув стати філософом. Улюбленою формою наставляння з Дотримуючись доктрини стоїків, Сенека вважає, що все складається з матерії й Бога. В основі природи лежить Логос — розум, розлитий у всьому сущому, який забезпечує бездушним предметам «стійкий стан», рослинам — «проростання», тваринам — «саморух», а в людях і богах виступає як розум у власному смислі.
18.
